«Звичайний хлопець» Василь Тьоркін

 

По дорозі прифронтовій, Запоясан, як у ладі, Ішов боєць у шинелі нової, Доганяв свій полк стрілецький Роту першу свою О. Т. Твардовський Твори Олександра Трифоновича Твардовського відрізняє ліризм, правда життя й прекрасна, звучна та образна мова.

Автор органічно зливається зі своїми героями, живучі їхніми інтересами, почуттями й бажаннями. Годиною важко зрозуміти, де говорити співає, де - його герой, а де - солдатська маса. Це свідчить про велику майстерність Твардовського, його вмінні жити інтересами країни, її сумами та радостями Поема «Василь Тьоркін» є одним із кращих у його творчості. Цей твір правдиво, образно і яскраво говорити про найважче випробуванні для Росії - Велику Вітчизняну війну.

Автор добився того, що його поема стала воістину загальнонародною, відомою всім: її читали на фронті й у тилу. А Василь Тьоркін ставши улюбленцем солдат, йому наслідували, вірили в реальність такого бійця, страшилися почути звістку про його зазагибель. Хто ж він такий? Василь Тьоркін - «тертий калач», що пройшов фінську війну, уміло й задерикувато воюючий на фронтах Великої Вітчизняної. Типовий представник покоління, що виносить на плечах всі обтяжуй лихоліть.

«Просто хлопець сам собою він звичайний». Тьоркін відповідально ставитися до своєї справи, не ховаючись за спини товаришів. «Якщо не я, те хто ж?» - принцип його життя. Відправляючись уплав по крижаній ріці, Тьоркін виконує відповідальне завдання: Дали стопку - почав жити, Піднявся на ліжку: Дозволите доповісти... Взвод на правом березі Живий-Здоров'їв на зло ворогові! Доповів за формою, Немов негайно плисти йому назад.

Молодець, - сказавши полковник, - Молодець! Спасибі, брат... Скрізь герой серед солдатів: балагурити або веде «політбесіду», підтримує дух воїнів. Тьоркін, Тьоркін, добрий малий, Що отут сміх, а що сум Загадавши ти, друг, чимало. Загадавши далеко вдалину. Багато чого вміючи, Тьоркін не хвастається перед товаришами, а намагається полегшити фронтовий побут собі й навколишнім.

Він майстер на всі руки й, коли на дорозі трапляється зупинка, не змушує собі просити, а грає на гармоні для бійців, підтримуючи їхній дух: І, перемінивши пальці швидко, Він, начебто на замовлення, Отут повів про трьох танкістів, Трьох товаришів оповідання... Не мудруючи лукаво веде автор своїх читачів за героєм поеми по фронтових дорогах на захід. І чим ближче кордони Росії, тім веселіше й задерикуватіше стає оповідання. Свято близьке, мати Росія, Оберни на захід погляд: Далеко пішов Василь, Вася Тьоркін, твій солдатів Поема «Василь Тьоркін» - незабутній і образний літопис війни, що пройшла випробування годиною, що залишається й для нас невичерпним джерелом правди про страшні й героїчні роки військового лихоліття.