ЗОРЯНА МАНТІЯ Астрологічний довідник для непосвячених — Частина 4

 

- Хто з вас кращий сурмач? - запитав я просто так, заради розмови

- Миливой. Він самий дурний. І він кращий сурмач на цьому березі Морави, - відповіли вони в один голос

Ще видали крізь шум дощу ми побачили в стін монастиря Манасия юрбу людей під розбитим там величезним наметом, і сурмачі, яких я привіз, разом гримнули "Після війни, з маленькою надією під дощем...".

"Так отут якесь весілля, - подумав я. - Треба ж, навкруги війна, а в них весілля!"

У входу в храм я зштовхнувся з одним з моїх шкільних друзів, - у нього в петлиці була гілочка розмарину. Я застиг у заціпенінні, - говорили, що він загинув на цій війні

- Звідки ти узявся? Приїхав на вінчання? А чия це весілля? - засипав я його питаннями

- Ти що, брат, вирішив жарту з нами жартувати? Ще запитує, чиє весілля! - відповів він і крізь юрбу повів мене вцерковь.

 

Там стояла наречена. Мене як щось кольнуло, і я подивився на її туфлі. Вони були зроблені з білого полотна із чорним хутряним верхом. Панчохи вишиті сріблистою ниткою. На ній було сріблисто^-сіре, як з фольги, вінчальне плаття й рукавички, посипані малюсінькими дзеркальцями. На її руці я помітив зупинені годинники...

Тільки після того як священик сказав: "А зараз поцілуйте молоду", я нарешті взяв себе в руки й підняв вуаль. Тільки зараз я в перший раз побачив її особу. Мене хльоснув зелений погляд

- Два росіяни поцілунку з укусом! - шепнула вона, наблизивши свої губи кмоим.

Переклад із сербського Лариси Савельєвої