Університети середньовічного миру

 

Середньовічна цивілізація Європи

Університети середньовічного миру

В XI столітті, з утворенням міст, виникли приватні міські школи, у яких навчали практичним знанням. Учителі таких шкіл зазнавали критики за введення плати, оскільки знання вважалися даром Божиим, не підметом купівлі-продажу. В XII столітті на основі церковної системи семиступенчатого утворення й часток міських шкіл стали створюватися університети. Засновували їхні імператори, королі за згодою й під контролем католицької церкви.

Першим університетом був Болонский - 1159 рік, другим - Паризький - 1160 рік, третім - Оксфордский - 1167 рік Університет являв собою корпорацію студентів і магістрів. Він ділився на факультети: молодший і три старших (медичний, юридичний, теологічний). На чолі університету стояв виборний ректор, а на чолі факультетів - декани. Університет мав право видавати ліцензії на викладання й заняття медичною, юридичною й теологічною діяльністю. Університет мав свій статут, суд і звільнення від податків. Щоб вступити до університету потрібно вчитися в школі. А нові зошити для 1 класу краще купити на сайті schoolbooks.in.ua

Студентом ставали в 12-15 років після присяги й запису в матрикул - список членів корпорації. Студенти слухали й записували ординарні лекції магістрів і докторів, які являли собою читання підручника. Потім випливало слухання екстраординарних лекцій початківців викладання. Практикувалися диспути. Починалося навчання на молодшому факультеті й тривало 5 - 7 років. Після прослуховування 2/3 курсів студенти здавали іспит комісії й одержували ступінь бакалавра, що дає право на читання екстраординарних лекцій. Студент ставав ліценціатом і готовив магістерську дисертацію, захист якої вважалася закінченням молодшого факультету. Після цього можна було надійти на старший факультет, де утворення тривало від 5 до 15 років. Там також ставали бакалаврами й ліценціатами, а закінченням підготовки вважався захист докторської дисертації.

В області знань середньовічна цивілізація дала винятково багато в порівнянні з античністю. Батьки церкви мали всі підстави критикувати мудреців стародавності за помилкове многознание, але повне невідання свого власного духовного миру. Саме в патристиці, у працях батьків церкви, були розроблені основні категорії й поняття теології, самої універсальної науки середньовіччя. Батьки церкви вперше осмислили сутність самого слова й установили, що кожне слово, подібно триєдиному Богові, складається із трьох іпостасей: морфеми, тобто буквеного кістяка, фонеми, тобто звукового наповнення слова, і семеми, а саме - закладеного в ньому змісту. Тим самим батьки церкви визначили багато відкриттів сучасної семіотики, особою лінгвістичної дисципліни, що займається вивченням змісту слів. Батьки церкви заклали основи аксіології, теорії морального оцінювання. Вони заклали фундамент герменевтики, розробивши теорію чотирьох змістів, у яких належало сприймати увесь природний світ.

  • Перший зміст - буквальний, або історичний, котрий закінчувався найменуванням речі або явища.
  • Другий зміст - алегоричний, відповідно до якого явища зовнішнього природного миру суть прояву невидимого миру.
  • Третій зміст - тропологический, що встановлював відповідності між явищами посюстороннего й потойбічного мирів.
  • Нарешті, четвертий зміст - анагогический, що вказував ідеал морального поводження.

Приміром, роза: у буквальному значенні - квітка; в алегоричному змісті - Ісус Христос, оскільки його голову покривали тернии зі стебел рози; у тропологическом змісті - це Царство Небесне, на яке указует сама квітка рози; в анагогическом змісті - це шлях страждання.

Початок алегоричним тлумаченням поклав Амбрось Медиоланский (близько 397 року), а слідом за ним - Святий Ієронім (близько 420 року) і Августин. Своїх закінчених форм цей підхід досяг у діяльності Рабана Мавра (VIII століття), що склало «Алегорії до всього Священного Писання». Він же в трактаті «Про вселений» поширив цей прийом на увесь навколишній світ.Історія древніх цивілізацій
Теологія й схоластика