Тема: Йоганн-Вольфганг Ґете у фотографіях, листах, документах

 

Освітньо-виховна мета: За допомогою фотографій, листів, документів простежити шлях формування виняткової особистості; розвивати вміння «створювати себе самого»; через особистість Й.-В. Ґете зацікавити учнів його творчістю. Обладнання: 3 набору картин «Музей Й.-В. Ґете у Вей-марі» використати: Портрет Й.

-В. Ґете; Веймар, пам'ятник Й.

-В. Ґете і Ф. Шиллеру перед Німецьким національним театром; Веймар, житловий будинок Ґете; Веймар, робоча кімната Ґете; Веймар, бібліотека Ґете; Веймар, спальня Ґете; Веймар, заміський будинок Ґете, робочий кабінет. Виставка творів Ґете та досліджень про нього. Завдання для творчої групи: Один учень відповідає за оформлення класу (портрет, дати, тема уроку, епіграф, слова для словникової роботи); другий — за виставку ілюстрацій «Музей Й. -В. Ґете у Веймарі»; третій — за книжкову виставку.

До уроку всі учні опрацьовують статтю «Життєвий і творчий шлях Й.-В. Ґете» в підручнику Б. Шалагінова «Зарубіжна література» (с. 153 — 156). Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Епіграф: Лиш той життя і волі гідний, Хто б'ється день У День за них. Й.-В. Ґете Ланцюжок навчальних ситуацій: 1. Слово вчителя. 2. Словникова робота. 3.

Уявна подорож до музею Й.-В. Ґете у Веймарі. 4. Висновки про «побачене». 5.

Домашнє завдання. Тези навчальних ситуацій. 1. Учитель, демонструючи репродукцій картини № 4 -робоча Кімната Ґете, повідомляє: Серпень і§зі року. В невеличкому німецькому містечку Веймарі, у Власному будинку, за робочим столом, на дерев'яному стільці сидить старий сивий^ чоловік.

Але роки не згасили вогню його душі, блиску очей, свіТлих думок. Він пише: ... Служить цій справі заповітній — Це верх премудрощів земних: Лиш той життя і волі гідний, Хто б'ється день у день за них.

Нехай же він, і молоде й старе, Життєві блага з бою тут бере. Коли ж побачив, що стою З народом вільним в вільному Краю Тоді гукнув би до хвилини: Ніяка вічність не поглине Мої діла, мої труди! Провидячи те щасне майбуття, Вкушаю я найвищу мить життя... Приміщення № 1. Поетичний твір ^Фауст» — справа всього життя. Над головним своїм творінням Й.-В. Ґете працював шістдесят років.

Видання «Фауста» багатьма мовами, фото та ілюстрації доводять визнання твору в усьому світі. У зібраних тут документах розкриваються основні етапи його написання. Особливу увагу привертають уривки з тексту, проілюстровані малюнками самого Й.-В. Ґете.

Приміщення № 2. Особистість — природа — поезія. Молодий Ґете. Експонати цього залу розповідають про дитинство та юність поета, проведені у Франкфурті, його навчання в Лейпцигу, життя у Штрасбурзі, де Й.-В. Ґете закінчив навчання й познайомився з Й.-Г. Гердером. Звернувшись до відомих віршів про природу, написаних поетом у Лейпцигу та Штрасбурзі, можна простежити зміни в його світогляді, що позначилися на ліриці.

Приміщення № 3. Тема емансипації в поетичних творах. Роки у Франкфурті. Ода «Прометей» представлена тут у взаємозв'язку з міфом про титана, який довіку став для людства символом прагнення до волі й творчості. Роман «Страждання молодого Вертера» був не лише першим загальновизнаним твором Й.-В. Ґете, а й окреслив новий напрям європейського роману. Тоді ж поет, намагаючись створити національний героїчний характер, пише драму «Гец фон Беоліхінген».

И.-В. Ґете — активний учасник літературної групи «Буря і натиск», один з постійних рецензентів ЇЇ друкованого органу «Франкфуртський вчений вісник». Приміщення № 4. Практична діяльність. Перші десять років у Веймарі. 7 Листопада 1775 року Й.

-В. Ґете переїздить до столиці герцогства Саксен-Веймар-Ейзенах, де мешкало 6000 жителів. Згодом він, обійнявши тут високу посаду, брав участь у розв'язанні майже всіх державних справ. Матеріали залу розкривають адміністративну діяльність митця, коло його спілкування. Приміщення № 5. Один день із життя Й.-В. Ґете. Цю кімнату присвячено лише одному дню з життя генія — 1 лютого 1779 року. Експозиція розкриває не лише практичну діяльність Й. -В.

Ґете, а й невдоволення митця мізерністю досягнутого. Гіркі нотатки щодо реального стану герцогства в щоденнику поета свідчать про загострення душевної кризи, виходом з якої стала втеча до Італії. Приміщення № 6. Самовідданість і нова орієнтація. Й. - В. Ґете в Італії. З серпня 1786 до травня 1788 року Й.-В. Ґете живе в Італії -- у Римі.

Його захоплюють чарівний південний пейзаж, пам'ятки античності та Відродження. Поет спостерігає природні феномени, вивчає життя італійського народу. Саме в Італії Й.-В. Ґете переробив і завершив чимало своїх поезій, бо тут знову відчув себе художником-творцем.

Приміщення № 7. Поетична праця. Роки товаришування з Ф. Шиллєром. Згодом поет назвав цей час «щасливою подією, яка перевершила всі його сподівання й надії». Основні експонати цього залу присвячено дебатам, які точилися в майстернях обох класиків, зокрема — навколо балади.

 

Й.-В. Ґете серйозно зацікавився образотворчим мистецтвом.

Приміщення № 8, 9- Програма та реальність. Й.-В. Ґете Керівник театру у Веймарі. З 1791 по 1817 рік у театрі було поставлено 600 п'єс, які дістали визнання в багатьох землях Німеччини. Саме на сцені його театру відбулися прем'єри Шиллерових п'єс: «Валлен-штейн», «Марія Стюарт», «Мессінська наречена», «Вільгельм Телль». Приміщення № 10. Спостереження Експеременту-вання Опис. Й.-В. Ґете Природознавець. У цьому залі виставлено предмети й документи, що свідчать про наукові дослідження поета. Приміщення № 11. Й. - В. Ґете в контексті національної літератури (кінець XIX Початок XX Ст.). У цьому залі представлено літературні течії, напрями, що існували в Німеччині на той час. Експонати розповідають про співпрацю й стосунки поета з книговидавцями, редакторами журналів, альманахів.

Приміщення № 12. Поет та історія. Автобіографічний твір. Й.-В.

Ґете сам зауважував, що з роками «стає історією». Будучи свідком багатьох визначних історичних подій, він чимало пережив та переосмислив. Приміщення № 13. Нація і людство. Й.-В. Ґете і світова література. На таких зразках, як «Західно-східний диван», та перекладах розкривається ставлення Й.-В. Ґете до світової літератури. Він вивчав твори античності та європейського Ренесансу, східну поезію, фольклор різних народів; чимало розмірковував про вселюдський духовний поступ, дружив з багатьма культурними діячами. Приміщення № 14. Підсумки багаторічної творчості. Проблематика поеми «Фауст», її II Частина. Матеріали останнього залу розкривають зв'язок творчості Й.

-В. Ґете з найболючішими і найсуттєвішими проблемами людини та суспільства, виявляють місце останніх частин «Фа-уста» в духовній еволюції митця. Як заповіт великого генія звучать слова Фауста: «Піде вперед, посеред мук і щастя...». 4.

Ще за життя Й.-В.

Ґете його будинок став своєрідним музеєм. З усіх кінців Європи надходили до нього книжки, газети, листи. Щоб побачити й почути старійшину європей ської літератури, сюди приїздили В. Жуковський і О. Кіпрен- ський, А.-М. Ампер і Г.

Гейне, А. Міцкевич, В.

Теккерей та ба гато інших. Й.-В. Ґете цікавився всіма сферами людського буття. Літературою ж опікувався найбільше. Він захоплювався В. Шекс-піром, Дж.

Байроном і О. Пушкіним (останньому на згадку подарував своє перо), вірив у велике майбутнє Стендаля та П. Меріме, читав В. Скотта, П.

-Ж. Беранже та ін. Важко навіть уявити, скільки книжок прочитав за життя поет. Лише в його домашній бібліотеці понад 10 тисяч видань. Ви також маєте змогу прилучитися до шанувальників славетного поета, відкриваючи для себе його безсмертний твір — «Фауст». Ще Плутарх наголошував: «Сила мови полягає в умінні виразити багато в небагатьох словах».

Один із перших у світі мислителів-діалектиків, який залишився в історії втіленням ідеального мудреця, Со-крат найголовнішим методом викладання вважав ЕвристичНу бесіду. Це підтверджує і його вислів, який дійшов до нас із сивої давнини і залишається актуальним у сьогоденні. Мовна культура людини визнана пріоритетною складовою її загальної культури. Великі можливості для розвитку як усного, так і писемного мовлення учнів відкриваються не лише на уроках рідної мови та літератури. Твори світової класики в школах України вивчають у перекладах. Залучаючи у шкільний курс «Зарубіжної літератури» твори в найкращих українських перекладах, ми надаємо можливість учням опанувати саме нормативну літературну мову, звільняючись від суржику, арго, діалектизмів тощо. На уроках зарубіжної літератури відкриваються необмежені можливості розв'язання проблеми розвитку мовленнєвої діяльності учнів.

Але для цього необхідно: — щоб у шкільні програми із зарубіжної літератури потрапили твори у кращих перекладах визнаних вітчизняних майстрів слова; — на високому науково-методичному рівні було розроблено і втілено у шкільну програму чітку, логічну систему розвитку мовленнєвої діяльності учнів під час вивчення творів світової класики; — щоб учителі зарубіжної літератури мали відповідну підготовку для розв'язання цієї проблеми. Насамперед важливо визначити необхідні теоретичні позиції.

Взаємовідносини між людьми залежать від рівня і якості їхньої комунікації, що й ставить на перше місце їхній рівень розвитку мови. У методичній науці склалася думка, що рецептивне оволодіння мовою потребує менших зусиль, ніж продуктивне. Не погоджуючись з цією думкою, наголосимо, що вчити учнів слухати й читати не менш відповідально і важливо, як і вчити відтворювати мову.

Рецептивна, репродуктивна і продуктивна мова відтворюється у всіх відомих її формах, як в усній, так і в писемній, і значення їх обох не можна перебільшити. Вони взаємопов'язані між собою. Оволодіння писемною мовою відбувається на грунті усного мовлення: спочатку людина вчиться слухати, потім говорити, на підставі цих умінь виникає потреба читати й писати. З'ясувавши теоретичні позиції мовлення та усвідомивши їхнє значення, доцільно розробити методику застосування кожної з них. А для цього важливо визначити Загальну мету Роботи з розвитку мовлення, А саме: розвивати в учнів вишукану літературну (усну та писемну) мову, ефективно використовуючи художні засоби і власний мовленнєвий запас.

Для реалізації поставленої мети необхідно виконувати такі Завдання: —постійно збагачувати словниковий запас учнів; —вчити використовувати всі типи наявних словників; тлумачний словник зробити настільною книгою учнів; —розвивати в учнів уміння: □ уважно слухати й запам'ятовувати; □ правильно, вдумливо, виразно читати й розуміти прочитане; □ переказувати стисло і близько до тексту; □ вчити напам'ять і виразно декламувати; □ оригінально відтворювати вивчений матеріал; □ висловлювати власні думки; □ емоційно реагувати на події, характери героїв, їхні вчинки тощо; □ користуватися художніми засобами; □ доречно використовувати як в усній, так і писемній мові прислів'я, приказки, крилаті вислови тощо; □ будувати своє висловлювання в логічній послідовності зі вступом, головною частиною та висновком тощо. Такі завдання закладено в Програмі із зарубіжної літератури (2001), яка ґрунтується на принципах, що враховують і проблему розвитку мовлення учнів, а саме: — антропологічному, згідно з яким у центрі уваги — особистість учня, її творчий саморозвиток та самовиявлення, духовно-ціннісні засади її буття; — репрезентативному, згідно з яким на кращих художніх зразках демонструються здобутки зарубіжної літератури від давнини до сьогодення, своєрідність поетики авторів, національних традицій, літературно-художніх напрямів, течій і шкіл, історико-культурних етапів; — на взаємозв'язку аксіологічного (аксіологія — вчення про цінності, мотивацію людських учинків), естетичного (естетика — наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, у природі та суспільстві), культурологічного (вивчення літературного твору в контексті історії світової культури) підходів до вивчення художнього твору; — на збалансованості між вимогами сучасної літературознавчої науки і доступністю творів для учнівського сприйняття (у доборі текстів, їх структуруванні тощо).

Усна і писемна мова пов'язані між собою, вони виконують одну функцію — спілкування між людьми, але реалізується це по-різному. Усне мовлення відбувається безпосередньо під час живого спілкування людей за допомогою звукової мови. Для активного живого спілкування на уроках зарубіжної літератури методичною наукою створено відповідні умови — визначено мету, змістову базу, арсенал методичних засобів. Система роботи з розвитку усного мовлення на уроках зарубіжної літератури повинна розроблятися з урахуванням вікових особливостей учнів (середні та старші класи); етапів вивчення художнього твору (підготовка до сприйняття, читання, підготовка до аналізу, елементи аналізу, аналіз та інтерпретування прочитаного, підсумкові заняття, творчі роботи); структурних елементів уроку (тема, епіграф, ланцюжок навчальних ситуацій), а також роботи з наочністю, ТЗН тощо. Писемне мовлення виражене графічними знаками написане. Розвиток писемного мовлення учнів у процесі ви- Вчення творів світової літератури ефективно здійснюватиметься, якщо буде виконано такі завдання: —проведено попередню усну та писемну підготовку; —визначено методичну систему забезпечення поетапного навчання учнів через різні види писемних робіт з урахуванням вікових особливостей школярів; —основним фактичним матеріалом для розвитку писемного мовлення повинен бути літературно-художній текст, а додатковим — твори інших видів мистецтв.