Т. ШЕВЧЕНКО «І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, I НЕНАРОДЖЕНИМ…»

 

Мета: виявити культурні й політичні чинники щодо наПисання програмового твору, з’ясувати його ідейно-тематичну спрямованість, пов’язуючи з національ­ною історією; розвивати пам’ять, увагу, критичне Мислення, вміння виразно й усвідомлено читати твори Т. Шевченка; робити виважені висновки і об­ґрунтований коментар; виховувати повагу до націо­нальних цінностей, здобутків українського народу; шану до історичного минулого рідного краю. Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь. Обладнання: портрет Т.

Шевченка, текст твору, ілюстрації до нього, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки). Перебіг уроку І. ОрганізаційнийМомент. ЕмоційнаГотовністьУчнівДоУроку Іі. ПеревіркаДомашньогоЗавдання Опитування в учнів напам’ять уривку з поеми «Сон». Визна­чення найкращих виконавців читання поезії. Ііі. АктуалізаціяОпорнихЗнань Літературна вікторина «Всіма визнаний Т. Шевченко». Спростуйте або підтвердить думку: 1. Є. Левінсон — архітектор пам’ятника Т.

Шевченку в Києві. (Так) 2. Поезія «Гоголю» присвячено видатному українському письмен­никові, якого Т. Шевченко називає «другом», «батьком».

(Ні) 3. З грецької мови ім’я Тарас означає «талановитий». (Ні) 4. В. Штенберг, художник, товариш Т.

Шевченка, проілюстру­вав перше видання «Кобзаря» 1840 р. (Так) 5. «Наша дума, наша пісня / Не вмре, не загине» — це афористич­ний вислів вилучений із твору Т. Шевченка «Кавказ». (Ні) 6. За жанром «Кавказ» — це твір-інвектива, який викриває хи­жість і облудність колоніальної політики Росії. (Так) 7.

«Сон» Т. Шевченка — це балада.

(Ні) 8. Тараса Григоровича іноді називали українським Рембрандтом. (Так) 9. За картину «Циганка-ворожка» Академія мистецтв надала Кобзарю звання академіка.

(Ні) 10. Т. Шевченко мав намір перекласти українською в повному обсязі «Слово про похід Ігорів», але встиг відтворити рідною мовою лише два уривка з нього. (Так) 11.

У 1961 році побачив світ п’ятитомний «Словник мови Шев­ченка». (Ні) 12. У ХХ ст.

знято три біографічні фільми про Т. Шевченка: «Та­рас Шевченко» (1926), «Тарас Шевченко» (1951), «Сон» (1964). (Так) Ключ: «Так» — 6, «Ні» — 6. Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал. IV.ОголошенняТеми, МетиУроку. МотиваціяНавчальноїДіяльності V.ОсновнийЗмістУроку Нема на світі України, Немає другого Дніпра… Т. Шевченко Хто не належить вітчизні своїй, Той не належить і людству. В. Бєлінський 1. Вступне слово вчителя про життєву основу твору «І мертвим, і живим…

» було написано у грудні 1845 року в с. В’юнищах, де Шевченко деякий час проживав у маєтку С. Са-мойлова,— сюди він приїхав з Переяслава у зв’язку з ремонтом будинку А. Козачковського. Т. Шевченко розумів, що для пробудження в українському народі національної і політичної свідомості потрібні освічені люди.

Тільки їхня пропагандистська робота могла підняти й згуртувати трудові маси на боротьбу проти кріпосницької системи, спрямувати їхню громадянську енергію на відродження самостійної державності. Перебуваючи в Україні, Тарас Григорович пильно придивлявся до дворянської та різночинницької інтелігенції. Він прагнув піз­нати її інтереси, духовні запити, рівень освіченості, ставлення до історичного минулого та сучасного життя трудового люду. Виявилося, що більшість дворян — реакціонери. Вони були за­доволені політикою самодержавства, вірні йому і зовсім байдужі до громадських справ свого краю, його минулого й сучасного.

Їх ці­кавило тільки особисте збагачення, основним джерелом якого була нещадна експлуатація кріпосницьких селян, своїх же земляків. Серед інтелігенції були й національно свідомі українці, які любили свій рідний край, цікавилися його історією, бажали доб­ра народові. Але ця частина освіченого класу була відірвана від трудових мас, не згуртована, не мала реальної програми дій. Її протест проти несправедливого ладу зводився до безплідних полемік. Малочисельна й безсила, вона була неспроможна очо- Лити народно-визвольний рух, та й не прагнула до цього. Без по­літичного керівництва стихійний протест народних мас виливався в бунти, які царат жорстоко придушував. Свої спостереження і роздуми, почуття і настрої Т.

Шевченко в яскравій художній формі виразив у творі «І мертвим, і живим…» 2. Опрацювання твору Т. Шевченка «І мертвим, і живим…» 2.1. Виразне й усвідомлене читання поезії.

2.2. Тема: Показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етич­них поглядів. 2.3. Ідея: Утвердження віри народу в перемогу над класовим во­рогом; різке засудження схиляння співвітчизників перед бур­жуазною культурою Заходу; заклик до вивчення кращих здо­бутків світової науки, культури й літератури. 2.4. Основна думка: А) Учитесь, читайте, / І чужому научайтесь, / Й свого не цу­ райтесь… Б) правду треба шукати на власній землі, силу слід черпати, спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути в єднанні з ним; В) інтелігенція України повинна бути разом із народом, про­ світити його, написати українську історію і зберегти куль­ туру. 2.5. Жанр: Посланіє-звернення до представників панівного класу. (Послання — віршований або прозовий твір, написаний у формі Листа чи звернення до однієї або багатьох осіб.) З цим жанром учні знайомилися під час вивчення творчості І.

Вишенського; Біблії. 2.6. Особливість назви твору. Мертві — українські поміщики — кріпосники, живі — інтелі­ генція, про яку поет найбільше говорить у творі, ненароджені — простий народ, поневолений, не готовий до участі в боротьбі. У заголовку цього твору автор звертається не тільки до своїх сучасників, а й до «ненароджених земляків», тобто до наступних поколінь українців — отже, й до нас. Він вчить, що наш поря­тунок — в єдності всіх сил нації.

2.7. Значення епіграфу до твору. Епіграфом до твору стали слова з Біблії: «Коли хто говорить: Люблю Бога, а брата свого ненавидить — лжа оце». Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас говорять, що люблять народ. Цим самим поет пору- Шує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості. 2.8. Композиція. Композиційно послання оформлене суцільним ліричним моно­логом, художній прийом діалогізації надає драматизму та емоцій­ної напруженості деяким рядкам твору.

Поет зіставляє сучасне з минулим, заглядаючи і в майбутнє. Перші чотири строфоїди цього твору стосуються дворян-реакціонерів. Слід звернути увагу на рядки такого змісту: • засудження нещадного визиску кріпаків поміщиками; • заклик до української інтелігенції, настроєної реакційно, по­любити «найменшого брата» і стати на захист трудового люду в рідному краї; • викриття показної освіченості дворян, їхнього рабського пла­зування перед царем; • картини справедливої помсти.

У другій частині послання Т. Шевченко звертається до укра­їнської інтелігенції і розкриває негативні сторони її світогляду та діяльності. Найперше він вказує на те, що освічені люди самі не вивчають вітчизняну історію, а лише повторюють псевдонау­кові теорії іноземних дослідників. Захоплюючись ідеями слов’яно­фільства, не усвідомлюють їх основну суть — боротьбу за визво­лення всіх слов’ян з-під чужоземного поневолювання.

Вивчивши кілька іноземних мов, нехтують своєю рідною. Поет в’їдливо висміює лжепатріотизм цих лібералів, ідеаліза­цію ними історії України, показує правдиві картини минулого, ра­дить розібратися самим у подіях давнього часу, побачити правду. Гнівно і гостро картає поет ліберальствуючих панків за те, що вони не менше за реакціонерів визискують свій народ, прикриваючись при цьому нібито благими намірами — просвітити його, прилу­чити до здобутків європейської науки, «повести за віком». У заключному строфоїді поет закликає всіх освічених людей об’єднатися з простим людом, бо тільки згуртування всіх сил на­ції може привести до визволення України з-під ярма російського самодержавства.

2.9. Ліричний герой і автор у творі. Ліричний герой послання звинувачує у байдужості до розвитку освіти і національної свідомості свого народу. Він засуджує соці­альні верхи за їх глухість до проблем свого народу, навпаки, «гу­маністи» за кордоном, удома вони перетворюються на гнобителів свого народу. Їх справжня злодійська сутність спонукає їх до зло­чинів проти співвітчизників.

Саме за таких господ використовує Автор метафоричні вирази такі, як «людей запрягають у тяжкі ярма», «орють лихо». Головними їх характеристиками стають епітети «недолюдки», «діти юродиві». Ліричний герой сподівається все ж на краще, він закликає своїх владних і заможних співвітчизників зупинитись, замисли­тись і дбати про освіту та культуру свого народу. Автор критикує дворян, що шукають правди й волі за кордо­ном, замість того щоб створювати її у себе на батьківщині. Наче першооснову патріотизму сподівається автор розповісти україн­ським господам. Бо без національного самоусвідомлення та влас­них високих моральних якостей «великих слов велика сила» не буде дієвою, залишиться тільки словами. Із сатиричною го­стротою і емоційною силою автор викриває мучителів свого на­роду, бажає їм зникнути з обличчя його любимої країни.

Розплата за зневажання свого народу обов’язково настане, картина майбут­нього «страшного суду» над панами — це є й попередження для недалекоглядних господ. Послання містить також діалог між ліричним героєм і таким собі освіченим паном. Темою цієї розмови стає проблема самобут­ності історії, традицій, культури українців, зорієнтованість на за­хід в області культури й освіти. Тому і не має Україна своїх істо­риків, своїх учених, своїх політиків, бо історію й політику нашу пишуть іноземці («німець»). А іншим панам, слов’янофілам, ав­тор іронічно вказує на їх зрадництво національної самобутності. Бо такі «просвітителі» здатні підкорятись російському цареві, знехтувати своїм народом і його мовою.

Причиною такого зане­паду історії та культури на Україні автор вважає у відсутності відповідей на питання «…що ми?.. Чиї сини?

Яких батьків? Ким?

За що закуті? ». Т. Шевченко у посланні дає пораду повернутися до свого коріння, завдяки освіті написати свою історію України, її героїчне козацьке минуле. З великим розпачем згадано у посланні гетьманів українських до початку ХVII — XVIII століть: І.

Брюховецького, П. Тетерю, Ю. Хмельниченка. Ці недалекоглядні й слабкі політики звели нанівець силу й незалежність України, сварячись між собою, ко­зацька старшина продала батьківщину туркам, польським панам, російським царям. Так і повелося серед нащадків отаких от геть­манів, вони гірше за іноземних загарбників катують свій народ, «розпинають» свою Україну.

І у посланні автор пропонує вихід з такого ганебного й неприйня-того для справжнього патріота становища. Слід здобувати прогре­сивні, корисні знання у іноземців «навчатись і свого не цуратись». І використовувати це знання на благо своєї країни, бо найкраща воля то вдома, найкраща правда також добра вдома. Послання до прогресивних інтелігентів завершується з патети­кою і оптимізмом: поверніться до України і вона зрадіє і оживе.

 

2.10. Обговорення змісту твору. Бесіда за питаннями.

• Кого письменник називає земляками? • З приводу чого хвилюється автор твору? • Про що свідчить початок поезії? Чому Т. Шевченко співчуває потомленому люду? • Який можна отримати врожай на землі «засіяної лихом»? Що мав на увазі поет, так висловлюючись?

• Через що Україна — тихий рай перетворилася на руїну? • Чому письменник критично ставиться до тих, хто прагне за­лишити рідну землю і виїхати за кордон? • Яку думку висловлює автор щодо неповторності рідного краю? (Немає на світі України, / Немає другого Дніпра) • Кого поет називає «незрячими братами, гречкосіями»? Чим викликана така думка митця? • Як Т. Шевченко ставиться до тих, хто незважаючи ні на що залишив рідну землю?

(Ох, якби не сталось, щоб ви не вер­тались, / Щоб там і здихали, де ви поросли!) • Від чого застерігає поет зрадників в Україні? (Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде. / Розкуються незабаром / Заковані люде) • Про який суд зазначається у посланні? У зв’язку з чим і над ким він відбуватиметься? • Що таке прокляття? Кого воно стосується у творі? • Яке пророкування надає Т. Шевченко тим, хто цурається віт­чизняного?

• Що свідчить про перевагу іноземного над українським? • Про яке історичне минуле зазначає поет?

У зв’язку з чим він згадує часи козаччини? • Яким чином автор дорікає співвітчизникам за те, що вони не пошановують власну гідність і волю? • Прокоментуйте думку Т. Шевченка: Учітесь, читайте / І чу­жому научайтесь / Й свого не цурайтесь. Чи є вона обґрунто­ваною? Відповідь вмотивуйте.

• Як саме поет возвеличує роль матері в житті кожного із нас? • Про які «діла незабуті» згадує письменник? • Кого Т. Шевченко називає братами? До чого він їх закликає? • Через що, на думку поета, «оживає добра слава України»?

• З яким настроєм починав автор твір і закінчив його? Чи є актуальною ця поезія сьогодні? Свої міркування обґрун­ туйте. Мікрофон: «Якою повинна бути освіта в Україні? » 2.11. Рубрика «Дослідження, коментарі». Робота в малих групах (1 — «Бібліографи», 2 — «Історики». Опрацювати зміст твору, добираючи фактичний матеріал від­повідно до завдань групи.

2.12. Рубрика «Пошук і факти». Відповідно до варіанту учні виділяють факти і обґрунтову­ють їх, відповідаючи на питання: «Від чого Т.

Шевченко у творі «І мертвим, і живим… » застерігає (варіант І), у чому дорікає (ва­ріант ІІ), до чого закликає (варіант ІІІ). Варіант І • Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрість би була своя. • Оглухли, не чують; / Кайданами міняються, / Правдою тор­гують / І господа зневажають.

• А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра. • В німецькі землі, не чужії / Претеся знову.

• Бо хто матір забуває, / Того бог карає, / Того діти цураються, / В хату не пускають. / Чужі люди проганяють.

Варіант ІІ • І навіки прокленетесь / Своїми синами! / Не дуріте дітей ва­ших. • Отак-то ви навчаєтесь / У чужому краю! • І всі мови / Слов’янського люду — / Всі знаєте. А своєї / Дасть бі…

• Чого ж ви чванитеся, ви! / Сини сердешної України! / Що до­бре ходите в ярмі, / Ще лучче, як батьки ходили. / Не чвань­тесь, з вас деруть ремінь.

• А чиєю кров’ю / Ота земля напоєна, / Що картопля родить,— Вам байдуже. • Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають. Варіант ІІІ • Полюбіте щирим серцем / Велику руїну, / Розкуйтеся, бра­тайтеся! • Не шукайте, не питайте / Того, що немає, / Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде.

• Розкуються незабаром / Заковані люде. • Подивіться лишень добре, / Прочитайте знову / Тую славу.

• Обніміте ж, брати мої, / Найменшого брата,— / Нехай мати усміхнеться, / Заплакана мати. VII. ЗакріпленняВивченогоМатеріалу 1. Проведення тестового опитування 1. За що поет дорікає панству? Вони: А) багато їдять і сплять; б) не читають класичної літератури; В) Правдою торгують і бога зневажають; Г) байдужі до долі дітей-сиріт. 2.

Т. Шевченко називає Україну: А) Великою руїною; Б) пограбованою і приниженою; В) квітучим раєм; г) дівчиною красунею. 3. Поет у творі критично ставиться до тих, хто: А) не цікавиться історичним минулим рідного краю; Б) Намагається виїхати за кордон; В) зневажає мову; Г) відцурався від народних традицій.

4. Емігрувавши за кордон, українці розшукують там: а) нові помешкання; б) Добро; В) райський куток; г) чарівне диво. 5. Україна у творі порівнюється із: А) Тихим раєм; Б) кутком світла і тепла; В) дивовижною планетою; г) дівочою красою. 6.

На думку Т. Шевченка, правду, силу і волю можна відчути виключно: А) на небі; б) у чужому краю; в) У рідній країні; Г) неподалік від місця, де ти народився. 7. Неповторним для українців у світі є: А) Сибір; б) Дніпро; В) дивний рай; г) міф про волю. 8. Тарас Григорович у творі, звертаючись до співвітчизників, за­ кликає їх: А) поважати один одного; Б) писати художні твори про минувшину; В) вирушити за кордон на пошук щасливої долі; Г) Чужому навчатися і свого не цуратися. 9. Зазначаючи про майбутнє покоління, поет: А) гнівається на них через їх неосвіченість; Б) Просить не дурити дітей; В) висловлює занепокоєність з приводу їх поневолення; Г) вважає марною справу щодо національного виховання ді­ тей і молоді. 10.

Якби вчились українці так, як треба, то вони були: А) належним чином освіченими; Б) шанованими людьми серед інших народів; В) не цуралися здобутками пращурів; г) Мудрими. 11. Історію Т. Шевченко вважає: А) Поемою вільного народу; Б) заплутаною і чітко не обґрунтованою; В) домислом і упередженням кожного; Г) недоопрацьованою суспільством. 12. Знаючи всі мови слов’янського люду, письменник дорікає те­ перішньому поколінню в тому, що воно: А) намагається залишити українців виїхати за кордон; Б) Не вивчають рідної; в) говорять суржиком; г) не складало віршів і пісень українською. Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал. 2. Робота на картках Картка № 1 1.

Що мав на увазі поет, зазначаючи: «…премудрих немудрі оду­рять?» Свої міркування обґрунтуйте. 2. Дослідіть, яким чином намагається письменник поєднати те­перішнє з майбутнім? Від чого він застерігає нащадків?

3. За жанровою спрямованістю «І мертвим, і живим, і ненаро­дженим…» — це а) поема; б) комедія; в) Посланіє; г) ода.

Картка № 2 1. Доведіть, що Т. Шевченку не байдужа доля українця, який залишає свій рідний край? Чим викликана така стурбованість поета? 2. Чому, на ваш погляд, правду, силу, волю можна здобути і мати на рідній землі? Наведіть переконливі аргументи з твору?

3. Земля українська, як вважає поет, це: А) ґрунт для вирощування сільськогосподарських культур; Б) Святиня, бо напоєна кров’ю наших предків; В) те, де кожний може реалізувати свої можливості; Г) територія для спорудження маєтків. Картка № 3 1. Як ви вважаєте, чим викликане обурення поета на тих, хто намагається «шукати того, що немає… на небі»? 2. У чому, на вашу думку, вбачає Т.

Шевченко неповторність України, Дніпра? До чого він закликає теперішнє і майбутнє покоління? Відповідь обґрунтуйте. 3. Хто матір забуває, того: а) зневажають у суспільстві; б) не запрошують на свята; в) Бог карає; г) всі клянуть і ображають.

VIII. ПідсумокУроку. Міні-Опитування • Чим схвилював вас цей твір? • Чому самодержавство боялося «І мертвим, і живим…» Т. Шев­ченка навіть після скасування кріпацтва?

• Що корисного пізнав кожний із вас від ознайомлення із по­сланням? ІХ. ОголошенняРезультатівНавчальноїДіяльності Х. ДомашнєЗавдання Опрацювати зміст твору Т. Шевченка «Катерина», підготу­вати питання до поеми, малюнки.