Строцци Бернардо. Strozzi Bernardo

Строцци Бернардо Творчість і біографія Строцци Бернардо строцци стара кокетка Стара кокетка, 1615, Державний музей образотворчих мистецтв, Москва строцци куховарка Куховарка, 1625 Палаццо Россо, Генуя строцци алегорія мистецтв Алегорія мистецтв, 1640 Ермітаж, Санкт-Петербург строцци жінка з гамбой Жінка з гамбой, 1635 Картинна галерея, Дрезден Строцци Бернардо (Strozzi Bernardo) ( 1581-1644) Італійський живописець епохи барокко. Відомий по прізвиськах Каппуччино (Cappuccino), а також Священик з Генуї (Прете Дженовезе) (Prete Genovese). Учився в Генуї в майстерні маловідомого художника Сорри, під впливом творчості Питера Пауля Рубенса Бернардо Строцци прилучився до живопису барокко, надалі випробував вплив Караваджо. В 1597 році Строцци вступив в орден капуцинів, приблизно в 1610 році став священиком. У Генуї Бернардо познайомився із Симоном Вуе й Орацио Джентилески, послідовниками Караваджо, що не преминуло позначитися на його манері живопису, як і знайомство із творами Рубенса, ван Дейка, що працювали в Генуї й залишили там багато своїх картин

Строцци писав монументальні, у дусі Караваджо, жанрові сцени, трактовані в побутовому плані релігійні композиції ("Зцілення Товита", близько 1635, Державний Ермітаж, Санкт-Петербург). Кращі добутки Строцци ("Дудник", "Куховарка" - обоє в Галереї Палаццо Россо, Генуя) відрізняються вільною манерою листа, демократизмом, а іноді й гостротою образів ("Стара кокетка", Державний музей образотворчих мистецтв, Москва). В 1631 році Бернардо Строцци, розчарувавшись у чернечому житті, біг з монастиря у Венецію. У Венецію він приїхав уже сформованим майстром, хоча суперечки про те, коли зложився його індивідуальний стиль: наприкінці 1620-х років у Генуї або в 1630-е роки у Венеції, ведуться дотепер. Проживаючи у Венеції, Строцци був змушений побоюватися переслідування монастирської влади, стремившихся повернути його в лоно церкви. У Венеції він познайомився з мальовничими прийомами місцевих майстрів, оцінив живопис Доменико Фетти, Веронезе, Лисса.

У добутках Бернардо Строцци венеціанського періоду відчувається більше світлий колорит, вони написані з більшою добірністю, легенею рухливим мазків ("Святий Лаврентій роздає церковні скарби біднякам" - церква Сан Никколо деи Толентини, Венеція; "Ревекка й Елиазар", Дрезден, Картинна Галерея). У пізній період творчості Бернардо Строцци з'являються полотна, що свідчать не тільки про зрослу мальовничу майстерність, але й про інтерес до більше тонкої психологічної мотивації образів ("Динарий кесаря", Мюнхен, Стара пінакотека; "Проповідь Хрестителя", Відень, Художньо-історичний музей). У пізній період художник звернувся до портрета. Звучний колорит у полотнах "Альвизе Гримани" (Вашингтон, Національна галерея), "Портрет парубка" (Венеція, частка збори), "Мальтійський лицар" (Милан, Пінакотека Брера) відповідає емоційному складу зображених моделей, надає образам у цих парадних портретах у стилі Ван Дейка риси більшої інтимності. Бернардо Строцци був одним з талановитих майстрів 17 сторіччя, живопис художника дуже вплинула на майстрів Венеції наступного часу

Мистецтво Франції. Паризькі художники, скульптори, архітектори, майстри гравюри. Історія закордонного мистецтва. Від епохи романського стилю й готики середньовіччя до сучасності