Про віщуна Авелеві. Допит ченця Авеля в канцелярії Таємної Експедиції — Частина 3

2. Про повстання государя цесаревича на нині царюючу всемилостивейшую імператрицю говорить, що він це повстання розуміє під трьома термінами: 1) уявне, 2) словесне й 3) насправді. Мислию - думати, словом - вимагати, а справою - проти волі зусиллям. Цих термінів висновок і приклад взяв він з Біблії, що читаючи робив за змістом висновку й почав описувати. Зошита його як настоятелеві, так і братії були противні, і вони їх палили, а автора настоятель за те саджав і на ланцюг. Але його тривожив усе той же чутий глас, і він зважився йти в Петербург. Тут почав він шукати, хто б йому сказав про вдачу його високості. Під Невським монастирем попався йому старий солдат, якого він не знає, і цей солдат задовольнив його бажанню. У писанні своєму радників і помічників не мав і колишнє йому явище визнає дією нечистого духу, що й затверджує клятвою, готовлячи себе не токмо найжорстокішому мученню, але й страти

Підписався: «Василь Васильєв». Є звістка, що Авеля водили й до самого генерал-прокурора графові Самойлову, що дав йому три ляпаси. «Батько ж Авель стояше перед ним весь у доброті, і весь у божественних дійствах». 17-го березня 1796 року відбулося рішення: «Поелику в Таємної Експедиції по наслідку виявилося, що селянин Василь Васильєв шалену книгу складав із самолюбства й мнимої похвали від простих людей, що в неосвічені могло б зробити колеблимость і саме безладдя, а паче що насмілився він умістити отут дерзновеннейшия й самия оскорбительния слова, касающияся до преясновельможної особи Ея Императорскаго Величності й височайшаго Ея Величності будинку, у чому й учинив власноручне визнання, а за цю відвагу і буйственность, яко богохульник і образник найвищої влади, за державними законами, заслуговує страту, але ея Імператорська Величність, полегшуючи строгість законних приписань, указати соизволила оного Василя Васильєва, замість заслуженого йому покарання, посадити в Шлиссельбургскую міцність, внаслідок чого й відправити при ордері до тамтешнього коменданта полковникові Колюбякину, за доглядом, з наказом містити його під найміцнішою вартою так, щоб він ні з ким не повідомлявся, ні розмов ніяких не мав; на пишу ж робити йому по десяти копійок у щодня, а вишесказанния, написанния їм паперу, запечатавши печаткою генерал-прокурора, зберігати в Таємної Експедиції».

Цікаво, що доповідь про Авеля, по якому оголошене вишеписанное найвище веління, відбулося 17-го березня, а сам він раніше, саме 8-го березня, уже був відправлений у Шлиссельбургскую міцність, де й поміщена в казармі № 22. 9-го березня, в 5 годин ранку, привезли Васильєва в Шліссельбург, і комендант дав йому самому роздрукувати конверт від генерал-прокурора, у якому написане було наступне вмовляння: «Поміщене тобою в книзі твоєї відносно до імператора Петра III-Го від кого ти взяв цю безглуздість? Хто саме казав тобі оную? Коли? У якому місці? При кому або наодинці й для чого? Ти повинен оголосити про все щиросердно.

Також ти повинен сказати й про те, чому ти включив у книгу наступні слова: «син ея на ню ще не возста, а возстанет у самий той час, коли прийде Сам Бог» і проч. Коли ти хочеш схилити на себе милосердя всемилостивейшей Государині, то залиш завзятість і обнажи душу свою: скажи, з яких причин ти приступився до такої зухвалої брехні, чи сам собою або ким збуджений був до тому? Який намір у тебе було в цьому випадку, або тих, які брали участь із тобою в безразсудности твоєї? Єдине щиросерде визнання твоє у всім возможет тебе позбавити від всіх зол і нещасть, котория готовить тобі правосуддя законів. Відкрий також причину, для якої ти захотів зробитися святенником? Кого ти навчав глупостям своїм? Чи вірили тобі хто не є, і де й у якому роді людей і більше ти предуспел? Всі що скажеш ти сходнаго з истиною, послужить до твого добра, напроти ж того, хибність, удавання й двоякість у відповідях звернуть на тебе всю строгість законів, які таких діянь, які суть твої, не пощадять».

Авель, вислухавши це вмовляння два рази, відповідав: «Я більше того, що в останньому г-ну радникові Макарову поясненні написано, сказати нічого не маю, що й затверджую клятвою. Якщо я за те токмо злочин визначаюся до сему найсуворішому й тяжкому моєму жеребу, то приемлю з покорою й буду зносити до кінця життя». ПРИ ПАВЛОВІ I 12-го грудня Шлиссельбургский комендант Колюбякин одержав листа від нового генерал-прокурора князя Куракина, у якому оголошувалося найвище веління надіслати в Петербург «арештанта Васильєва», з інших же всіх, на кому є окови, оние зняти. (У той же день Колюбякин за ретельність і чимале виправлення посади подарований у бригадири).

13-го грудня, як відзначено в справі, складена Васильєвим книга взята князем А. Б. Куракиним і піднесена його величності. Государ розмовляв із загадковим віщуном і запитував у нього «по секреті, що йому трапиться». 14-го грудня пішов рескрипт: «Князь Олексій Борисович! Всемилостивейше велимо содержащагося в Шлиссельбургской міцності селянина Васильєва звільнити й відіслати, за бажанням його, для постригу в ченці*, до Гаврила, митрополитові Новгородському й С.-Петербурзькому».

«Павло». * Авель був попередньо, ще в Костромі, расстрижен (прим.) У ці дні вдруге ховали Петра III-Го. Подробиці бесіди з государем невідомі; але збереглася записка: «Його Величності завгодно відати про нинішній стан посланого до тутешнього митрополита Гаврилу для постригу, за бажанням, у ченці селянина Васильєва, до виконання чого й посланий був від генерал-прокурора колезький асессор Гаків, яким зазначений Васильєв і був распрашиван наодинці бесприметним образом, на що той Васильєв і говорив, що він нинішнім його жеребом задоволений, але токмо що їжу дають йому один раз у день, отчого слабшав у силах; утиску йому ніякого ні від кого ні, тому що цього наглядає сам митрополит; нудьгує ж, що довго не стрижуть його в ченці, а говорять, щоб ще працями затвердився; скаржиться, що не має потрібного одягу, що й примітно, про чим і просить человеколюбивейшаго в посібнику милосердя». 21-го грудня писана подяка преосвященному за його піклування про дачу тому Васильєву їжі по двох рази 3 на добу, а при тім на виправлення його послано десять рублів. Авель поздоровив князя Куракина 25-го грудня зі святом, що випливає листом: «Ваш сіятельство, Олександра Борисович!

Приношу вам подяка: ви мене позбавили з темних темниць і від міцних стражів, у яких я був вічно укладений від Самойлова. Ви про сем самі відомі, а нині я по Його Імператорському наказі й вашім благословенні вільний і прийшов до вас поздоровити вас із Христовим урочистим святом і вас дякувати за таке ваше до мене благодіяння. І крайняго я вам за це бажаю душевнаго порятунку й телеснаго здоров'я й многая лета й інша вся блага й преблага й пребуду в такій пам'яті вечно-незабвенно. Прочанин ваш Василь». 29-го грудня 1796 року князь Куракин повідомив митрополита Гаврилу найвище бажання, щоб Василь був пострижений скоріше.

У новий 1797 рік Васильєв подав через князя Куракина наступну записку: «Ваша Імператорська Величність, всемилостивейший Государ! Із цим, з роком, що новонаступив, ретельно поздоровляю: так дасть Господь Бог вам оний, а по оном і багато хто богоугодне й душеспасительно перепровадити. Сердечно почуваю високомонаршия ваші до мене невартому оказуемия, неописанния милості, яких по труну мій забути не можу. Насмілююся священну особу вашу просити про наступному й про останній: 1-е) Благоволите указом не в тривалому часі присвятити мене в иеромонашеский чин, щоб міг я стояти в церкві в престолу Божия й приносити Всевишньому Істоті жертву чисту й непорочну за вашу особу й за все ваше царське прізвище, так дасть Бог вам дні сприятливі й часи рятівні й завжди перемогу й подолання на вороги й супостати. 2-е) Егда мене уклали на вічне житіє в Шлиссельбургскую міцність, і дав я обіцянка Богові таке: егда звідси звільнять, і сходжу в Єрусалим поклонитися Труні Господню й поцілувати стопи, місце ніг Його. 3-е) Щоб я був допущений особисто до Вашої Імператорської Величності віддати вам достодолжную подяка й поцілувати вашу найдорожчу десницю й буду почитати себе щасливим. 4-е) Благоволите ви мені изъяснить на папері, за що мене наиболипе посадив Самойлов у міцності, у чому й залишаюся чекаючи благонадійним». Князь Куракин 5-го січня 1797 року доповів цей лист государеві й притім писав, що коли він відвозив Авеля до митрополита Гаврилу, те цей дорікав його за пророкування про себе, що він буде архієреєм; отже, нинішня його поспішне прохання про присвяту в ієромонахи, хилиться до досягнення архієрейського достоїнства. На доповіді цьому власноручна оцінка князя Куракина: «Його Імператорська Величність повеліти соизволить: прохання Васильєва залишити без поваги, але для відомості митрополита заявити йому це».