Про віщуна Авелеві. Допит ченця Авеля в канцелярії Таємної Експедиції — Частина 2

Питання В обох сиих місцях, як у монастирі, так і пустелі, начальники й братії якого життя й поводження, і немає чи від них яких мирських спокус, і в чому ти там вправлявся? Відповідь Настоятелі цих обителей житія чесного й працьовитого, і ніяких він ні від кого не видал мирських спокус, а він труждался в монастирській слухняності. Питання Який тобі рік і звідки був глас і в чому він складався? Відповідь Коли він був у пустелі Валаамской, у єдине час був йому з повітря глас, яко боговидцу Мойсею пророкові й нібито наречене йому тако: іди й скажи північній цариці Катерині Олексіївні, іди й рци їй всю істину, їжаку аз тобі заповідаю. 1-е скажи їй, егда запанує син ея Павло Петрович, тоді буде скорена під ноги його вся земля Турецька, і сам султан, і всі греки, і будуть вони йому данники, а 2-е, скажи їй, егда ця скорена буде й віра їх брехлива винищиться, тоді буде єдина віра і єдина пастир по всій землі, тако бо їсти писане у Священному Писанні. І ще рци їй північній цариці Катерині: царювати вона буде 40 років. Посем же йди й рци сміло Павлу Петровичу й двом його отрокам, Олександрові й Костянтинові, що під ними буде скорена вся земля. Питання Коли ти глас цей чув?

У який час? І що ти про сем помишлял і кому про тім чи казав і що хто тобі на те радив і яке ти на те думав намір? Відповідь Цей глас чутий їм був в 1787 році в березні місяці. Він при слишании цього досить усумнился й повідав про тім будівельникові й деяким розсудливим братам. Вони ж на це йому відповідали: коли ця справа Божие, так буде тако й не розориться, а коли не Божие справа, то розориться. Отут жив він без малого п'ять років, вивчався зовсім духовному життю й листу півуставом. Питання Відібрані в тебе зошита, писані півуставом, хто їх писав, чи сам ти, і якщо сам, те чи пам'ятаєш що написано, і якщо пам'ятаєш, то з яким ти наміром таку нісенітницю писав, що не може ні з якими правилами бути згодна, а паче ще таку зухвалість, що неминуче накладає на тебе найсуворіше за законами катування?

Хто тебе до сему наставив і що ти із цього собі бути сподівався? Відповідь Нині я вам скажу історію свою коротенько. Зазначені півуставні книги писав я в пустелі, що складається в Костромських межах біля села Колшева (поміщика Исакова) і писав їх наодинці, і не було нікого мені радників, але вся від свого розуму видумав. З Валаама прийшов у Невський монастир

Отут казав я про повітряний глас трьом старцям, від яких, як я чув після, дійшло й до відомості митрополита. З Невського вишед, жив я по різних монастирях. Питання Для чого й з яким наміром і де писав ти знайдені в тебе п'ять зошитів або книгу, що складається з оних? Відповідь У якому змісті писав книгу, на це говорю відверто, що коли що-небудь у міркуванні цього збрешу, то так покарає мене всемилостивейшая наша Государиня Катерина Олексіївна, як їй завгодно; а причини, по яким писав я оную, представляю наступні: 1) уже тому дев'ять років як примушувала мене совість завжди й безперестану про оном глас сказати Ея Величності і їхнім високостям, чому хоча багато противився, але не могши те перебороти, почав помишлять, як би мені дійти до Ея Величності Катерині II, 2) указом велено мене не випускати з монастиря й 3) коли мені так іти просто до Государині, те ніяк неможна до неї дійти, чому я здумав написати ті зошити й перші дві склав у Бабаевском монастирі в десять днів, а останні три в пустелі. Питання Написавши сказані зошити, чи показував ти їх кому-небудь?

И що з тобою після воспоследовало за них? Відповідь Показував я їх одному із братій, ім'ям Аркадію, що про сем негайно сповістив будівельника й братії. Будівельник представив мене із зошитами моїми спершу в консисторію, а потім до єпископа Павлу, а ц останній відіслав мене й із книгою в намісницьке правління, а з нього в острог, куди приїхали до мене сам губернатор і намісник і запитували про рід моєму й проч., а коли я їм сказав: «ваш високопревосходительство, я з вами говорити не можу, тому що недорікувато, але дайте мені паперу, я вам усе напишу», те вони, прохання моєї не виполня, послали сюди в Петербург, де нині втримуюся в оковах. Зізнаюся по чистій совісті, що зовсім по божевіллю таку склав книгу, і слід мене за цю справу зрадити страти й тіло моє спалити. Питання Для чого вніс у книгу свою такі слова, які особливо стосуються Ея Величності й саме, акиби на ню син повстане та інше, і як ти розумів їх? Відповідь На це ответствую, що повстання є двояке: інше справою, а інше словом і мислию й затверджую під смертною казнию, що я повстання в книзі своєї розумів словом і мислию; зізнаюся щиросердно, що ці слова написав тому, що він, т.

е. син, їсти людина підлеслива, як і ми; а людина різних властивостей: один шукає слави й честі, а іншої цього не бажає, однак мало таких, хто б оного тікав, а великий наш князь Павло Петрович зажадає цього, коли йому прийде час, час же це наступить тоді, як процарствует мати його Катерина Олексіївна, всемилостивейшая наша Государиня 40 років: тому що так мені відкрив Бог. І коли хто скаже, що це неправда і я брешу, то тому й все Священне Писання несправедливо. Дайте мені книгу Апокаліпсис і вся Біблія для тлумачення, тому що у Священному Писанні багато, писано про наших князів, то я скажу час, коли все це збудеться; тому що я для того сюди й посланий, щоб возвестить вам всю сущу й щиру правду

Питання Як насмілився ти сказати в книзі своєї, аки б паде імператор Петро III від дружини своєї? Відповідь Це я тому написав, що про оном є в Апокаліпсисі, і падежі розумію я скинення із престолу, з якого він свержен за неправильні його справи, про яких чув я ще в дитинстві в Тулі від мужиків, і саме: 1-е) нібито він залишив свою законну дружину Катерину Олексіївну й 2-е) нібито хотів викорінити православну віру й увести іншу, за що Бог і попустив на нього така спокуса. Що ж стосується до сказаного мною про Павла Петровичі, то я й про нього чув, нібито він такий же вдачею як і батько його, і чув тут у Петербурзі, чому вже пройшло сім років, від старих солдатів, що служили ще при Єлизаветі Петрівні, які мені про сем сказали, коли запитаю їх, покликавши в шинок і піднесу в міру вина; однак я не затверджую, чи правда це чи ні й не знаю, чи живі вони або вже померли. Питання З показань твоїх і в складеній книзі твоєї вбачається сміливий дотик до найвищих імператорських осіб, про яке думаєш ти засвідчити, нібито те походить від таїнства, у Священному Писанні вмісту й тобі чрез невідомий глас відкритого, а як такі бредні твої заслуговують ні найменшої уваги й по випробуванню тебе у Священному Писанні виявилося, що ти не тільки про нього ні малої відомості, але й ніякого поняття не маєш, то, отложа ці шалені безглуздості й неправди, відкрити тобі саму істину без найменшої утайки: 1-е) де про падіння або скинення імператора Петра III-Го від царювання довідався, від кого, коли, при якому випадку і як? 2-е) хоча ти й показуєш, що повстання государя цесаревича на нині царюючу всемилостивейшую імператрицю чув ти від старих солдатів, подчивая їх у шинку, але як і це показання твоє не має ні малого виду ймовірності, то оголосити тобі щиросердно: де саме, як і через які засоби, при якому випадку, від кого саме довідався й для якої причини запитував ти про властивості Його Високості, тому що не дотичного до тебе справи, тому що в тім тільки єдиний порятунок твоє залежить від приуготовляемого тобі жереба?

У відповідь на це сам Авель зробив допит своєму допросителю Олександрові Макарову : «Є чи Бог і є чи диавол, і чи зізнаються вони Макаровим?» І після цього Авель обіцяв сказати всю правду. Незважаючи на навіженство бідного ченця, поставленого перед грізне судилище, було в мовах його щось незвичайне, що вселяє й обязующее. Суддя Таємної Експедиції повинен був зніяковіти перед етою напруженістю волі, що не знала страху й повалила допросителя своєму допиту. Отут міг діяти й особистий приклад самої государині, що із супротивниками своєї влади вважала потрібним боротися знаряддям переконання й розумових доводів. У членів Таємної Експедиції повинне було зберігатися у свіжій пам'яті, як вона, стаття за статьею, спростовувала книгу Радищева й змусила в нього свідомість своєї омани

Власноручна відповідь Макарова зберігся в справі за його підписом: «Тобі хочеться знати, є чи Бог і є чи Диавол, і чи зізнаються вони від нас? На це тобі ответствуется, що в Бога ми віруємо й по Священному Писанню не відкидаємо буття й диавола; але такі твої тижневі питання, яких би тобі робити аж ніяк сміти не повинне, задовольняються з однієї полегкості, у сподіванні, що ти звичайно благосклонностию будеш переконаний і даси ясне й точне на необхідне від тебе відомість і не напишеш такого пустища, якусь ти надсилав. Якщо ж і за цим будеш ти притворствовать і відповідати не те, що від тебе запитують, то повинен ти вже на самого себе нарікати, коли жереб твій нинішній переміниться в несноснейший і ти доведеш себе до виснаження й самого катування. 5 березня 1796. Колезький радник і кавалер Олександр Макаров». Після цього пояснення між суддею й підсудним про Бога й диаволе, Авель дав відповіді по запропонованим йому двом питанням: 1. Про падіння імператора Петра III-Го чув він ще издетска, по народній поголосці, під час колишнього збурювання від Пугачова, і це падіння різні люди тлумачили, хто як розумів; а коли такі ж толки відбувалися й від військових людей, то він почав з того самого часу помишлять про цю зухвалу історію; які ж саме люди про сем тлумачили й з яким намірам, того в знанні показати, із клятвою, заперечується