Про віщуна Авелеві. Допит ченця Авеля в канцелярії Таємної Експедиції — Частина 1

Пророк Авель Віщий (Василь Васильєв)

тропінін чернець зі свічеюПро віщуна ченці Авелеві Допит ченця Авеля в канцелярії Таємної Експедиції (Опубліковано в журналі «Російський Архів», 1878, т. II, 23, стор. 353-365) ПРО ЧЕНЦЯ АВЕЛЕВІ З російського простонародного життя, іноді із самого темного середовища її, не раз виступали на світло Божий люди з несокрушимою верою у свої переконання, виражаються гласно без страху, до самовідданості. Таємнича щиросердечна напруженість і дивні толки цих людей зачіпали не тільки життєву обстановку, але йшли й далі. Бідний дворянин Тверитинов є із протестом проти Петра 1-го й письмову скаргу на нього Богові кладе, у присутності государя, у церкві, на панікадило перед святою иконою. Тамбовський селянин Кіндратій Селиванов створює ціле віровчення, спокушає велику кількість людей у скопчество й протягом занадто напівстоліття простирає свій вплив на всі стани й на всю Росію. Донський неписьменний козак бореться майже два роки з Екатериною й потрясає основами Росії. Ці люди, при всій безглуздості, неподобстві й нерідко жахливості умонастрою свого, звичайно заслуговують вивчення психологічного

Вони залишаються яскравими плямами на історичній картині нашого побутописання, і не обертати на них уваги неможливо. Чернець Авель виявив теж чудову щиросердечну силу, але він обмежувався одними пророкуваннями й залишив кілька містично-літературних добутків про утвір миру й людини - суміш біблійних сказань із власними додаваннями, часто незрозумілими. Наповнені вставками зі Священного Писання, вони звичайно займали простий народ начебто так званого «Сну Богородиці», що зберігався в російських людей як талісман і коштовність: переписувачі брали за нього гарні гроші. Темні слухи про Авеля і його прорікання дотепер ходять по Росії. Безсумнівно, що він передвіщав кончину Катерини й Павла, а потім руйнування Москви ворогом. Кілька відомостей про нього й самі його добутки надруковані в «Російській Старовині» 1875 (I, 414 і 815). Але й саме діловодство про нього збереглося під заголовком: «Справа про селянина вотчини Лева Олександровича Наришкіна Василеві Васильєві, що перебував Костромської губернії в Бабаевском монастирі під ім'ям ієромонаха Адама, і потім названому Авелем і про складену имкниге.

Почато березня 17-го 1796 року 67 аркушів». Справа це відіслано було 29-го серпня 1812 року до міністра юстиції Дмитрієву за пропозицією його, а в 1815 році повернуто в архів від міністра юстиції Трощинського. Представляємо витяг із цієї справи. Авель народився в 1757 році в Тульській губернії Алексинского повіту, у селі Акулової, і походив з Наришкинских селян. З раннього віку він почав мандрувати по різних місцях і постригся у Валаамском монастирі Новгородської єпархії. Із цього монастиря він відійшов у пустель, а потім досяг ріки Волги й вселився в монастир Миколи чудотворця, що прозивається Бабаевским, той самий, де недавно помер пам'ятний Москві преосвященний Леонід

От отут-те він і написав ті зошити, які наробили йому стільки лих і турбот і зміст яких з'ясується нижче. Володимирський і Костромський генерал-губернатор генерал-поручик Заборовский, листом до графа А. Н. Самойлову від 19-го лютого 1796 року, повідомив секретно, що преосвященний Павло, єпископ Костромської й Галицкий, надіслав Авеля в Костромське намісницьке правління із сочиненною їм книгою і його власноручним показанням. «Для витягу визнання від цього зайдиголови й лиходія, чи не має він учасників, зроблений був йому новий допит секретно правителем намісництва, але без усякого успіху, крім темного показання про якогось єврея Феодоре Крюкове, якого Авель визнавав Мессиею і якого він бачив в Орлі». Авеля, закованого в залози, складену їм книгу й два допити, зроблені йому преосвященним Павлом і генералом Заборовским, перепровадили в Петербург під міцною й строгою вартою прапорщика Масленикова й одного унтер-офіцера

Авель говорив єпископові Павлу, що книгу свою писав сам, не списував, а складав з бачення, тому що, будучи у Валааме, пришед до заутрені в церкву, так само як би Павло апостол, піднесений був на небо й там бачив дві книги й що бачив, то саме й писав, але нікому свого твору не розголошував. Із церквою у всіх догматах він згодний і ніякого сумнения й розбрату не має. Предтечею Роговим іменував він себе й те писав про себе також по тому баченню. Відносно ж на 16 сторінцці написанихих імеен, розумієє вони царськіі й на звороті тоїої сторінкки ціі мовии: «нині є від народженння понад шістдесят, а егда чоловік ея даде владаа, понад тр десят роки» і далі, поминав він про государині, що володіє нині, імператриці Катерин Олексіївн. Всі оное бачив він при замилуванні його на небо. Однак же все це за істину не затверджує, поелику відносити може це до спокуси ворожому

Єпископ Костромський, знаходячи в книзі Авеля єресь, думав, що за це, на підставі указу 1737 року 14 листопада, його варто було б зрадити світському суду; але як у книзі своєї він приводить дерзостний і шкідливу користь про особу імператриці й про її царський рід, у чому полягає секрет важливий, стосовний до перших двох пунктів, те, знявши з Авеля чернече одіяння (на підставі указу 1762 року жовтня 19-го) для дослідження й надходження за законами, єпископ за вартою представив його в Костромське намісницьке правління. У Валаамском монастирі було йому бачення, що очікуваний жидами Месія вже з'явився й що знайде його в Орлі між торгуючими Жидами під ім'ям Феодора Крюкова; по цьому баченню Авель пішов в Орел і відшукав названого Крюкова, розмовляв з ним про Священне Писання й одержав від нього запрошення ще свидеться в тому ж році в Києві. Відвертав Авель знову у Валаам, звідси почав похід у Цар-Град через міста Орел, Суми, Харків, Полтаву, Кременчук і Херсон. Через всі згадані місця проходив він із плакатним пашпортом.

З Херсона з'їхав у Цар-Град морем з одним достатнім херсонським греком. Все вищевикладене було прислано графові Самойлову разом з Авелем, при якому знайдено грошей 1 рубль 18 копійок. У цей час у Катерини вже готові були паперу про надання престолонаследия великому князеві Олександрові Павловичу. У Таємної Експедиції, 5 березня 1796 року, Авель дав нижченаведені показання. Допити й відповіді Авеля в канцелярії Таємної Експедиції Питання Що ти за людина, як тебе кличуть, де ти народився, хто в тебе батько, чому навчений, одружений або холост і якщо одружено, то чи маєш дітей і скільки, де твій батько проживає й чим харчується? Відповідь Хрещена у віру грецького сповідання, що містячи кориться всім церковним переказам і суспільним становищам, одружений, дітей має трьох синів; одружений проти волі й для того у своєму селищі й жив мало, а завжди валандався по різних містах

Питання Коли ти говориш, що одружено проти волі й хаживал по різних місцях, те де саме й у чому ти вправлявся і яке мав їжу, а домашнім посібник? Відповідь Коли йому було ще 10 років від роду, те й почав він мислити про відсутність із будинку батька свого для того, щоб іти куда-либо в пустелю на службу Богові, а притім, слишав у Євангелії Христа Рятівника слово: «аще хто залишить батька свого й матерь, дружину й чада й вся ім'я Мого заради, тої сторицею вся прийме й вселиться в царстві небесному», він, внемля сему, вящше почав про тім думати й шукав нагоди про виконання свого наміру. Будучи ж 17 років, тоді батько примусив його женитися; а по закінченні трохи того часу почав він навчатися російській грамоті, а потім учився він і плотничной роботі. Зрозумівши частию грамоті й тому ремеслу, ходив він по різним для робіт містам і був з іншими в Кременчуці й Херсоні при будові кораблів. У Херсоні відкрилася заразлива хвороба, від якої багато з людей, та й з його артілі товариші, почали вмирати, чому й він був підданий; те й давав він Богові обіцянка, коли його Богові завгодно буде зцілити, то він піде вічно Йому працювати в преподобії й правді, чому він і видужав, однак ж і після того працював там рік. Після повернення ж у свій будинок став він проситися у свого батька й матері в монастир, сказавши їм провину бажання свого, вони ж, не разумев його до Бога обітниці його від себе не відпускали. Він же, будучи цим незадоволений, помишлял, як би йому до виконання свого наміру піти від них таємно, і через трохи часу взяв він плакатний пашпорт під образом отшествия з будинку для роботи, пішов в 1785 році в Тулу, а звідти через Олексин, Серпухов, Москву, прийшов у Новгород, з якого водою доїхав до Олонца, а потім прийшов до острова Валааму, з якого й переїхав у Валаамский монастир, а з нього у Валаамскую пустель