Основні риси лірики Державіна 1790 — 1800 рр

Тотожність поетичної особистості Державіна самої собі в різних його текстах, виражене як через категорію ліричного суб'єкта, так і через категорію особистості в розумінні поета взагалі - це естетическое єдність більше високого рівня, чим індивідуальний поетичний стиль - єдине відоме нової російської поезії до Державіна засіб уніфікації сукупності текстів одного поета. Ліричні тексти Державіна об'єднані по двох ознаках - індивідуального поетичного стилю і єдності авторської особистості, що так само визначає й автобіографізм ліричного суб'єкта, і єдність способів відтворення картини миру в її предметний^-предметнім-речовинно-предметному й особистісному втіленні. "У центрі того строкатого й реального миру, про яке трактує творчість Державіна, - писав дослідник, - коштує він сам, Гаврило Романович, людина такого-те чина, утворення й характеру, що займає таку-те посада. <...> Ліричний герой у Державіна невіддільний від подання про реального автора. Справа, звичайно, не в тім, чи був Державін у житті <...> схожий на того уявлюваного "поета", від імені якого написані вірші, позначувані даним ім'ям <...>. Істотно те, що вірші Державіна будують у свідомості читача зовсім конкретний побутовий образ основного персонажа їх - поета <...>, що це не "пиит", а саме персонаж, притім докладно розроблений і оточений всіма необхідними для ілюзії реальності обстановочними деталями. Цим досягається об'єднання всіх добутків поета, символизируемое єдністю його ім'я" - у центр поетики зрілого Державіна висувається саме ця проблема - проблема особистості, уперше докладно поставлена стосовно до творчості Державіна Г. А. Гуковским. Ця "індивідуальне життя, втілене в слові" Державіна мають свою внутрішню градацію. Вірша Державіна 1790-х рр. і навіть ті, які написані їм уже в першому десятилітті XIX в., внутрішньо групуються у своєрідні тематичні й стильові-жанрово-стильові цикли, для кожного з яких актуальний який-небудь один рівень проблеми особистості, що знаходить переважне вираження в жанровій структурі, образності й сюжетосложении текстів. Із цього погляду в поезії Державіна можна побачити п'ять рівнів втілення категорії особистості, що своїм естетическим змістом покриває й принципи конструкції образа персонажа, і форми прояву авторської особистості в автобіографічному образі ліричного героя, оскільки в російській літературі 1780-х рр. персонаж і обективированний у тексті автор - це естетические сутності одного порядку. По-перше, людина у віршах Державіна з'являється як невід'ємна частина матеріального світу реальності. У своєму емпіричному, побутовому й пластичному вигляді він уписаний у пластичну картину матеріального світу. По-друге, людина у віршах Державіна осмислена як член суспільства, у контексті своїх соціальних зв'язків і відносин. По-третє, в епоху бурхливими й багатої історичними подіями російського життя Державін усвідомив людину сучасником своєї історичної епохи й зумів представити його темперамент і склад особистості як епохально-історичне явище. По-четверте, віршам Державіна повною мірою властива й загальна пристрасть його літературної епохи до національного самовизначення характеру. Для його вираження він знайшов не тільки традиційні форми використання фольклорних мотивів і жанрів, але й цілком оригінальні поетичні способи. Нарешті, людина в сприйнятті Державіна виступає як елемент світобудови в цілому - і таким чином, у співвідношенні з найвищими абстракціями поняттєво-ідеологічної реальності - космосом, часом, вічністю, божеством, творчістю - категорія особистості в лірику Державіна виявляється одним з невід'ємних елементів вищої, ідеальної, духовної реальності філософської картини миру. Кожному із цих рівнів приблизно відповідає й певна жанрова структура ліричного вірша