МОРФОЛОГІЧНИЙ ПРИНЦИП

 

МОРФОЛОГІЧНИЙ ПРИНЦИП
С. Друговейко-Должанская,
викладач кафедри російської мови Спбгу

Многим, мабуть, здасться дивним наш намір знову викладати норми й правила сучасного російського правопису - адже нині існує величезна кількість усіляких довідників і допомога на цю тему. Однак щораз, коли відкриваєш кожне з подібних видань, на пам'ять мимоволі приходить знаменитий анекдот про те, як проходить урок російської мови в грузинській школі. Помнете: "Учитель говорить: "Дорогі діти, російська мова жахливо важкий. У ньому, наприклад, слова Сол, фасол, вермишел Пишуться з м'яким знаком, а слова вилька, булька, тарелька - Без м'якого знака. Зрозуміти це неможливо, це можна тільки запам'ятати"". Остання фраза анекдоту цілком відбиває підхід до вивчення норм сучасної російської літературної мови аж ніяк не тільки в грузинської, але й у самої що ні на є російській школі. Справді, загляньте, наприклад, хоча б у витиеватий звід правил написання складних слів - і ви остаточно впевнитеся в тім, що составлявшего цієї рекомендації жорстокого й мстивого садиста обуревало одне прагнення - будь-що-будь перешкодити кому б те не було опанувати таємницями грамотності. Ціль цілком досягнута, тому що запам'ятати це накопичення абсолютно нелогічних правил здатний лише той, кого Господь наділив феноменальною пам'яттю вкупі з повною відсутністю уяви. Втім, застосувати їх на практиці не в силах навіть він. Судите самі: "Через дефіс пишуться складні термінологічні утворення, що називають різні сорти тканин: Креп-армюр, креп-гофре, діагональ^-діагональ-діагональ-креп-діагональ <...> (але: крепдешин, файдешин, фільдекос, фільдеперс)". Розсудлива людина мимоволі задумається: "Що за дивний принцип покладена в основу цієї класифікації? Чому так потрібно писати назви саме тканин? А як тоді - сортів морозива або, скажемо, предметів меблів? Та й взагалі, чи принцип це, якщо він припускає таку кількість виключень? Гордовиті фільдекос і файдешин - їм-те чому закон не писаний, хотілося б знати?". Впору викликнути: "Воістину немає правил для виключень!". Навіть добре продумані посібники (наприклад, Н. С. Валгина, В. Н. Светлишева "Орфографія й пунктуація. Довідник". М., 1993; М., 2012), де зроблена спроби пояснити більшість написань, демонструють явну неможливість укласти багато хто з таких у прокрустово ложі правил. Скажемо, чому прикметник вітряний пишеться з одним Н, а безвітряний - із двома. Ми не говоримо вже про те, що мова - це живий організм, і тому він перебуває в постійному розвитку, зміні, у ньому відбувається стрімке відновлення - у тому числі й словниковому складі, так що врахувати всі нові слова й зафіксувати їхнє непорушне написання не має сил жодна граматика й жоден словник.
Суть проблеми полягає в тому, що, на превеликий жаль, навіть відносно логічні допомога із сучасної російської мови пропонують вивчати правопис усього лише як суму практичних прийомів. Причому правила, що регламентують ці прийоми, настільки плутані й часом суперечливі, що мало хто в стані їх успішно застосувати. Наприклад, переважна більшість школярЪів, що претендують на золоту медаль,-зубрилок у тестах по російській мові зобразили злите написання словосполучення в підлогу сірникової коробки (полспичечного), мотивуючи свій вибір відомим їм і, помітимо, цілком справедливим правилом: "Складні слова з коренем піл (половина) пишуться разом, якщо друге слово починається із приголосної, крім Л". Інший приклад: "У реченні "Дівчина була начитанна" начитана - короткий дієприкметник, тому що утворено від префіксального дієслова"; отже, це слово пишеться з одним Н", - говорить студентка. Відповідь цілком відповідає бездумно визубреному правилу. Уникнути подібних благоглупостей можна лише одним способом: зрозумівши ту внутрішню логіку, на стрижень якої нанизані всі приватні орфографічні й пунктуаційні правила й рекомендації з написання. Тобто, інакше кажучи, досягти вершин не тільки знання, але й усвідомлення.

 

, розміщені на нашім сайті

Широко розкрита тема на нашім сайті.