Ларжильер Никола. Largilliere Nicolas

Ларжильер Никола Мистецтво Франції Спокусниця зі Страстбурга, 1703 Художній музей, Страстбург Засідання Муніципалітету в паризькій ратуші, 1689, Ермітаж Никола де Ларжильер (Nicolas de Largilliere) (16-1746) Відомий французький живописець. Народився на початку отктября 16 року (хрещений 10 жовтня) у Парижу. Батько Никола де Ларжильера, торговець, взяв трирічного сина із собою в Антверпен; з 1668 Никола вчився в Антверпені, пізніше Никола біля двох років прожив у Лондоні. Батько бажав, щоб хлопчик пішов по торговельній частині, але той виявив схильність до малювання й після повернення до Антверпена з 1668 року почав навчання в майстерні Антони Губо. В 1672 році Ларжильер був прийнятий в антверпенскую гільдію майстрів мистецтва святого Луки. У вісімнадцятирічному віці Ларжильер знову відправився в Англію, звів знайомство з Питером Лели, під керівництвом якого в 1675-1679 роках робив (разом з Антонио Веррио) реставрацію картин у Виндзорском замку й створював власні добутки історичного змісту, а також писав натюрморти й портрети; зазнав впливу від Рубенса ван Дейка. Майстерність живописця привернуло увагу короля Карла II, що хотів залишити його в себе на службі; але розкриття Райхаузского змови в 1683 році поставило під погрозу безпека його як католика, і Ларжильер змушений був покинути країну

З 1682 року Ларжильер працював у Парижу, де присвятив себе в Наставник і учень, 1685 Національна галерея, Вашингтон елизабет Трокмортон, 1729 Національна галерея, Вашингтон Першу чергу портретного живопису. У Парижу його талант високо оцінювали Лебрен і Адам Франц ван дер Мелен. Блискуче володіння кольором і жвавість мазка залучали в його студію багатьох тодішніх знаменитостей: акторок, суспільних діячів, відомих проповідників. Серед найвідоміших моделей живописця були Пьер Даніель Юе, єпископ Авраншский, кардинал де Ноайе, сімейство Дюкло й президент Ламбер з родиною. Король Яків II, воцарившийся в Англії в 1685 році, викликав художника до себе й запропонував пост хоронителя королівських колекцій, Ларжильер пропозиції не прийняла, усе ще перебуваючи під впечателением подій дворічної давнини. За час перебування в Лондоні художник написав посмертний портрет Карла II. Повернувшись на початку 1686 року в Париж, Ларжильер став почесним членом Французької академії

Як вступний добуток він представив портрет Лебрена - одну з вершин своєї творчості. Портретируемий представлений за роботою, в оточенні класичних погрудь і статуеток. В 1690 році Ларжильер внесений у списки членів Академії як історичний живописець. Вищим досягненням художника в цій області є багатофігурні композиції, створені для паризької церкви Сен етьен дю Мон в 1694 році. Ще одне історико-біблійне полотно, що з'явилося пізніше, в 1720 році («В'їзд Христа в Єрусалим»), свідчить, крім усього іншого, про неабияке дарування пейзажиста

У портретних добутках Ларжильера, як і в інших його колег того часу, пейзаж також відігравав важливу роль і використовувався як задній план для фігур. Пейзажні фони й переливчастий пастельний колорит у Ларжильера передбачають мистецтво рококо. Портрети - краща частина спадщини художника. У них Ларжильер із часом домагався все більшої волі й природності в живописі, у зображенні поз, убрань. Від фламандської школи в мистецтві Ларжильера присутні такі риси, як теплі тони, широкі густі мазки, хвилясті лінії, що надають картинам динамізм

Одним із самих реалістичних полотен художника й одним із шедеврів французького портретного живопису є «Чоловік у ліловому одіянні» (1700). Стилістично ця робота близька портрету, що з'явився через два роки, скульптора Шарля Буші. Деякі риси техніки олійного живопису ріднять ці добутки із творчістю Веласкеса. Три різних жанри, у яких превстиг художник, втілилися в 1709 році в картині «Людовик XIV з родиною», персонажами якої стали сам Людовик, удова його брата, Єлизавета-Шарлотта, малолітній принц (майбутній Людовик XV) і герцог Орлеанский. Крім основного, портретного жанру добутку, на полотні за принцом присутній пейзаж, а поруч із невісткою короля - натюрморт

Роком пізніше створений автопортрет майстра - єдиний, де Ларжильер зображує себе на відкритому повітрі, у суспільстві дружини й дочки, а не за роботою в мольберта в півмороку студії, як в інших випадках (у тому числі в останньому, створеному в 1725 році автопортреті; у ньому протиставлення світла й темряви нагадує про караваджевском «кьяроскуро»). В 1714 році з'явилася одна із самих незвичайних робіт художника - «Етюд різних типів кистей рук», з якого видно, наскільки широко автор володів прийомами живопису маслом: густими шарами він пише самі руки, тонкими зображує тканину (Ларжильер славився майстерністю в передачі текстури).

1718 рік - рік створення знаменитого портрета Вольтера. Ближче до кінця життя Ларжильер усе більше пише чоловічі портрети осіб, що належать до паризької буржуазії, чиї імена, як правило, не встановлені (у цій сфері його основним суперником був Иасент Риго, що, однак, волів писати аристократів). Інтимні портрети кисті Ларжильера відзначені багнистістю індивідуальних характеристик. Він взагалі віддавав перевагу приватним замовленням офіційним: це було пов'язане з меншою відповідальністю й більше швидкої оплатою

Художник також створював групові портрети, покликані ввічнити яка-небудь урочиста подія («Засідання паризької ратуші в 1687 році», ескіз до втраченої картини). Успіх супроводжував і кар'єрному росту. В 1722 році художник став директором, а в 1743 році, за три роки до смерті, - канцлером Академії. Після смерті Ларжильера стали відомі широкій публіці деякі його пейзажі й натюрморти; краща із цих робіт - «Лісовий пейзаж». Найвидатнішим учнем майстра був Жан Батист Удри. Інші учні Ларжильера - Жак Франсуа Дельен і шведський живописець Густав Лундберг.

Помер Никола де Ларжильер 20 березня 1746 року в Парижу. Мистецтво Франції. Паризькі художники, скульптори, архітектори, майстри гравюри. Історія закордонного мистецтва. Від епохи романського стилю й готики середньовіччя до сучасності. Установка й Монтаж систем відеоспостереження