Крюденер Юліана Варвара. Продовження історії життя — Частина 3

Не дивно, що Олександр I, у черговий раз ґрунтовно переглянув і зі звичною легкістю поменявший свої погляди, значно охолонув до самої провидиці і її проповідей. Вплив на імператора робили особи, що перебували поблизу. Баронеса, що зайво ввірувала у свій вплив на імператора, домігшись у нього аудієнції, не знайшла нічого кращого, чим почати призивати його очолити новий хрестовий похід проти невірних, взявши участь у звільненні Греції від турецького ярма. Ця тема була для Олександра I жахливо хворобливої. Він розумів, що всі православні держави саме від російського царя чекають допомоги грекам, вона ж не бажав втягувати Росію ще в одну кровопролитну війну. Тиск на царя було колосальне

У самій Росії постійно й отовсюду чулися заклики й навіть вимога допомогти грекам. А отут ще недоречно й ця стара пророчиця туди ж, указувати. Роздратований імператор перервав аудієнцію. Баронеса, видимо, все-таки вгадувала такий поворот подій, оскільки відразу впала в царствені ноги й слізно просила не йти, оскільки вона покликана охороняти імператора. Бог направляє її, і божественним дарунком провидіння їй дано знати, що проти пануючи існує змова, і їй надійшла звістка, що підісланий змовниками вбивця саме в цю годину перебуває в палаці

Схвильований імператор викликав охорону, у палаці піднявся переполох, усе кинулися шукати підісланого вбивцю й в одному із залів, за шторами, виявили переляканого чоловічка, у якого при обшуку відібрали кинджал. Розчулений імператор тільки зібрався подякувати баронесі, як невдачливий терорист, розриваючи на груди сорочку, став битися в істерику, клятвено завіряючи, що ні сном, ні духом не помишлял про вбивство, а в палац його таємно привела сама баронеса, велівши постояти за шторами до її від'їзду. Не слухаючи пояснень, імператор повернувся й вийшов, не віддавши ніяких розпоряджень. Звита помешкала, «змовника» відправили в палацову в'язницю на дізнання, а баронесу випровадили з палацу, не зважившись перепровадити і її в каземат. Можливо, усе було не зовсім так, і цю історію видумали й рознесли злі мови ворогів баронеси, оскільки імператор після аудієнції порахував потрібним написати велике, на вісьмох сторінках, лист баронесі з докладними поясненнями, чому він не може вступити у війну Стурцией.

Далі він відмовив баронесі в аудієнціях і навіть її подальше проживання в столиці дозволив з неодмінною умовою, що вона «буде зберігати розсудливе мовчання щодо положення справ, змінювати які він не бажає внаслідок її дозвільних мріянь». Для баронеси це був серйозний удар. Популярність її відразу пішла на спад, багато хто відвернулися від її. Крюденер продовжувала свою діяльність, але проповіді її стали сумбурними: вона більше говорила про себе, про таємничу велику місію, покладеної на неї Богом

Пророцтва її стали похмуріше похмурого: вона пророкувала багато нещасть Європі й близькість Страшного суду. Їй би замовкнути, хоча б на час... Адже буквально в неї на очах відбулася катастрофа найвідоміших пророків - пастора Иоганна Госнера. Один з керівників католицької секти «пробуджених» у Баварії, переслідуваний за переконання, біг у Петербург. По клопотанню Голіцина він одержав місце проповідника при Мальтійській церкві. Зважаючи на все, мова в нього був підвішений як треба - на його проповіді ходили юрби людей

Він стає одним з директорів Біблійного суспільства, з його «благословення» у друкарні Гречка видається єретичний переклад тлумачення Нового Завіту «Дух життя й навчання Ісуса Христа в Новому Завіті». Перекладач Брискорн умер, не встигши довершити роботу. Закінчив його справу підлеглий і друг Голіцина хтось Попов, голови департаменту цивільних і духовних справ. До речі, при перекладі він так розписався, що додав кілька сторінок від себе. Фотій обрушився на князя Голіцина в Синоді. Розуміючи, що настала рішуча година, Фотій і його помічники домагаються призначення імператором аудієнції митрополитові Серафімові, який умовляють доповісти про неподобства, що діються. Серафим погодився, але перед самим виїздом розгубився, оробел, кілька разів виходив на сходи й кілька разів вертався. Фотій майже прикрикнув на нього: - Що ти, владика святий, боїшся? З нами Бог!

Господь сил з нами! Аще Бог по ннас, хто на нас? Пора тобі їхати! Гряди з Богом! Втративши терпіння, Фотій з помічниками підхопив митрополита й буквально заштовхав його в карету, велівши кучерям їхати до самого Зимового без зупинки, щоб не кричав митрополит. Треба віддати йому належне, приїхавши в палац, митрополит знайшов необхідну мужність і, увійшовши до імператора, відразу зняв з голови білий клобук і поклав його до ніг Олександра I, заявивши: - Не прийму його, доколе не почую з вуст вашої величності царського слова, що Міністерство духовних справ знищиться й Святейшему синоду повернуть колишні права його й що міністром народної освіти поставлений буде інший, а шкідливі книги винищаться. Довго тривала аудієнція

Митрополит переконав Олександра I у своїй правоті, і імператор, прощаючись із ним, підняв клобук і простягнув його зі словами: - Преосвященний, прийміть ваш клобук, що ви гідно носите, а ваші святі й патріотичні подання будуть виконані. У той же день, 25 квітня 1824 року, був підписаний Указ князеві Голіцину про Госнере й іншому, що пропонував випровадити Госнера за кордон. Закінчилася не тільки кар'єра католицького проповідника. Закотилася зірка всемогутнього князя Голіцина: Біблійне суспільство було закрито, а сам князь залишив Міністерство духовних справ, програвши сутичку в подковерной боротьбі шаленому Фотію. У цій ситуації доброзичливці порадили баронесі виїхати з Петербурга. У цей період вона звела дружбу з екстравагантною княгинею Ганною Сергіївною Голіциній, уродженої Всеволожской. По яких міркуваннях вона вийшла заміж за князя Й.

А. Голіцина, жуїра й марнотрата, важко сказати, швидше за все, виходила вона не за князя, що розорився, а за його титул, оскільки в церкву на вінчання, на диво публіки, з'явилася з більшим портфелем під пахвою. По завершенні церемонії одруження на щаблях церкви вона простягнула портфель князеві й сказала: - Тут половина мого стану. Ви - багаті, а я - княгиня. Сподіваюся більше з вами не зустрічатися. Княгиня була досить релігійна, навіть заслужила репутацію крикливця

Швидше за все, просто оригінальничала. Їй це було властиво - епатируя навколишніх, вона розгулювала по місту в чоловічому костюмі, але в чіпці, коротко стригла волосся, захоплювалася містикою й всім незвичайним. Коли в Петербурзі над головами занадто яскравих особистостей стали збиратися хмари, княгиня Голіцина, зібравши навколо себе компанію настільки ж екзальтованих осіб, вирішила відправитися в Крим. Там вони хотіли перетворювати в щиру віру татар і заснувати притулок для раскаявшихся злочинців і грішників. Екзальтовані дами вперше на практиці вирішили втілити в життя комуністичні ідеї Фур'є, творця «фаланг». Діяльна княгиня Голіцина купила барку, зібрала навколо себе послідовників баронеси Крюденер, і навесні 1824 року прямо з-під Качинкина мосту в Петербурзі новоявлені місіонери й колоністи пішли Вкрим.

Перед відплиттям баронеса у весь голос проголосила швидкі лиха Петербургові й смуту в Росії. І вже 7 листопада на Петербург обрушилася небачена повінь. У місті ходили завзяті слухи, що це збуваються пророцтва баронеси Крюденер, навлекшей на Петербург гнів Божий за те, що імператор відмовив у допомозі повсталим грекам. Під час подорожі місіонерок барка ледь не затонула, урятувалися завдяки рішучій княгині, що встигла вчасно зрубати щоглу. Очолювали мандрівників баронеса Крюденер, княгиня Голіцина і якась графиня Гоше де Круа, француженка, в 1812 році принявшая російське громадянство