Історія алхімії. Алхимические погляду, подання й практики — Частина 1

 

Історія алхімії

історія алхіміїЗасновник окультних наук Гермес Трисмегист Середньовічна гравюра ☼ Введення в історію алхімії ☼ Давньоєгипетська й грецька алхімія ☼ Арабська й східна алхімія ☼ Західноєвропейська алхімія ☼ Ятрохимия й технічна хімія ☼ Придворні алхіміки Введення в історію алхімії Слово Алхімія (позднелатинское alchemia, alchimia, alchymia) сходить через арабське до грецького chemeia від cheo - ллю, відливаю, що вказує на зв'язок алхімії з мистецтвом плавки й лиття металів. Інше тлумачення- від єгипетського ієрогліфа «хми», що означав чорну (родючу) землю, на противагу марним піскам. Цим ієрогліфом позначався Єгипет, місце, де, можливо, виникла алхімія, що часто називали «єгипетським мистецтвом». Уперше термін «алхімія» зустрічається в рукописі Юлія Фирмика, астролога 4 століття. Найважливішим завданням алхіміки вважали перетворення (трансмутацію) неблагородних металів у шляхетні (коштовні), у чому властиво й полягало головне завдання хімії до 16 сторіччя. Ця ідея базувалася на поданнях грецької філософії про те, що матеріальний світ складається з одного або декількох «першоелементів», які за певних умов можуть переходити друг у друга. Поширення алхімії доводиться на 4-16 вв.

, час розвитку не тільки «умоглядної» алхімії, але й практичної хімії. Безсумнівно, що ці дві галузі знання впливали один на одного. Знаменитий німецький хімік Либих писав про алхімію, що вона «ніколи не була нічим іншим, як хімією». Таким чином, алхімія ставиться до сучасної хімії так, як астрологія до астрономії. Завданням середньовічних алхіміків було готування двох таємничих речовин, за допомогою яких можна було б досягти бажаного облагороджування (трансмутації) металів. Найбільш важливий із цих двох препаратів, що повинен був мати властивість перетворювати в золото не тільки срібло, але й такі, наприклад, метали, як свинець, ртуть і т. д.

, звався філософського каменю, червоного лева, великого еліксиру (від араб. аль-иксир - філософський камінь). Він також іменувався філософським яйцем, червоною тинктурою, панацеєю й життєвим еліксиром. Це засіб повинне було не тільки облагороджувати метали, але й служити універсальними ліками; розчин його, так званий золотий напій, повинен був зціляти всі хвороби, омолоджувати старе тіло й подовжувати життя

Інший таємничий засіб, уже другорядне по своїх властивостях, що носила назва білого лева, білої тинктури, мало здатність перетворювати в срібло всі неблагородні метали. Алхімія - найвищий щабель символічного мислення. Цільна наука, що вчить, як «досягти центра всіх речей». Алхімія визначається як моделювання космічного процесу й створення «хімічної моделі космічного процесу».

 

Алхімік створював у своїй реторті модель миру й миросозидающих процесів і потім у своїх творах найдокладнішим образом описував хімічний посуд, устаткування, ваги й лабораторні прийоми. Взагалі для алхіміків було характерно ретельне відношення до опису експерименту. Тому, що алхімік ставить своїм завданням відтворення й натхнення космосу, співучасть у космотворческом процесі. Виходить із подання про субстанціальну єдність миру й універсальності змін. Як у Європі, так і на Сході алхімія становила одну науку з астрологією й медициною. Це - форма аксиологического й прагматичного знання, що користується високо символичной термінологією в сполученні з ізоморфною символістикою алхимической операції, де метали й мінерали виступають у ролі знаків сил универсума.

Характеризується структурним поліморфізмом, що включає в себе аспекти онтологічні, космологічні, натурфілософські, психотехнические й технологічні. Алхімію сприймають як шлях до духовної досконалості. Удосконаленням людини досягають впливу на процеси в мікро - і в макрокосмі. Алхімію характеризують як стиль життя й тип людського поводження. Розрізняється внутрішня й зовнішня алхімії: внутрішня - є формою внутрішнього делания й спрямована на досягнення адептом проясненого стану через натхнення мікрокосмосу

Зовнішня алхімія працює з очищенням космологічних сутностей, схованих під формою речовини. Думаючи мікро - і макрокосм ізоморфними, алхімія працює над принципом «досконалості зробленого космосу». В основі лежить древнє подання про materia prima (первоматерии), що є субстанцією мікро - і макрокосму, здатної трансформуватися й утворювати нові форми. «Як всі речі вийшли з Одного, внаслідок міркування Одного, так усе було породжено із цієї єдиної речі» (Гермес Трисмегист). Алхімія працює в системі чотирьох модусів первоматерии - першоелементів грецької натурфілософії: повітря, землі, вогню й води (плюс п'ятий у грецькій алхімії - всепроникаючий ефір або метал у китайській) у сполученні із трьома філософським елементами: солі, сірки й ртуті. Ртуть (Меркурій) - пасивне жіноче (инь) - представляє перше очищення й виявляє собою почуття, уява. Сірка виступає як активний чоловічий початок (аналогія ян у китайській алхімії) - більше тонке очищення: розум, інтуїція. Велике Делание, або перетворення - це кіновар - алхимический андрогин, гармонійне сполучення чоловічого й жіночого (инь і ян): «Той, кому не вдається «стать двома в одному тілі», стане двома в одному дусі» (де Олів'є).

Кіновар як форма з'єднання сірки й ртуті (синонім еліксиру безсмертя) є знаком збагнення закону вічних перетворень, знаком єдності й гармонії космічних сил. Протилежним такому знанню є стан забуття. Алхимический космос пронизаний «всесвітньою симпатією», або спорідненням видів. Містить у собі модель антропогенезу й космогенеза. Розрізняє в природі чотири форми існування, або чотири стани: суху й вологу, теплу й холодне, а також роботу жіночого й чоловічого принципів. Чотири стихії двома парами основних станів: гаряч і сухим, холодним і вологим - виявляють собою батьківські принципи. Алхімія розпізнає в природі Божественний подих і вогненний початок, що проявляється через неї активне, що працює в ній через сірку. Виходить із посилки про двоїстий принцип сутності металів, що включає в себе сухий жар і теплу вологу, і про перехід елементів з одного стану в інше під впливом холоду або вогню: так, вода, випаровуючись під впливом вогню, переходить у пару - повітря й навпаки. Алхімія вчить людину проходити в пошуках універсального розчинника матерії через різні плани буття

Ставить завдання облагороджування субстанций, досягнення містичного союзу між мікрокосмом і макрокосмом. Процес досягнення просвітління називається в алхімії Великим Деланием і має фізичний і духовний аспекти. Алхімія також відома як взаємодія енергії Кундалини - символу жіночого аспекту, з вищою енергією, або чоловічим принципом. Через розуміння роботи чоловічого й жіночого принципів вона пов'язана із системою Таро. Трансмутація металів повинна бути завершена одержанням філософського каменю - у вигляді металевого порошку, каменю або еліксиру життя. Одержання еліксиру буває саме по собі метою

Однак, камінь, що добувається шукачем, насамперед позначає глибоке внутрішнє прагнення знайти свою щиру духовну природу, відому алхімікам як активний принцип. Перший агент представляє пасивний принцип, що втілюється енергію, про яку більшість не має подання, але в якій утримуються можливості для духовного росту. Якщо з'єднання активного й пасивного принципів відбувається в «печі» глибокої медитації, то виявляється неможливість опанувати пасивним принципом через боротьбу, у якій активний принцип звик домагатися того, що він хоче. Це приводить до темної ночі душі, про яку говорять мистики, у ній пасивний і активний принципи здаються знищеними й людина виявляється повністю кинутим. Із цього розпачу виникає одкровення про необхідність прояву принципу любові, а не сили, і за цим треба об'єднання двох принципів: червоного короля й білої королеви, чиє потомство народжується з води й духу. Медитація є звичайною духовною практикою, що супроводжує кожну стадію цього символічного процесу. Це андрогинний принцип, що містить у собі насіння всіх речей. Євгеній Филалет і др.