Гера

Гера

Гера (Hera), у грецькій міфології цариця богів, богиня повітря, покровителька родини й шлюбу. Гера, старша дочка Кроноса й Реї, вихована в будинку Океану й Тефии, сестра й дружина Зевса, з яким вона, по самосскому сказанню, 300 років жила в таємному шлюбі, поки він не оголосив її відкрито своєю дружиною й царицею богів. Зевс шанує її високо й повідомляє її свої плани, хоча й утримує неї при нагоді в межах її підвладного положення.

Гера, мати Ареса, Геби, Гефеста, Илифии. Відрізняється владністю, жорстокістю й ревнивою вдачею. Особливо в Илиаде Гера виявляє сварливість, упертість і ревнощі - риси характеру, що перейшли в Илиаду, імовірно, з найдавніших пісень, що прославляли Геракла. Гера ненавидить і переслідує Геракла, як і всіх улюбленців і дітей Зевса від інших богинь, німф і смертних жінок. Коли Геракл вертався на кораблі із Трої, вона за допомогою бога сну Гипноса приспала Зевса й за допомогою піднятої нею бури ледь не погубила героя. На кару Зевс прив'язав підступну богиню міцними золотими ланцюгами до ефіру й привісив до її ніг два важкі ковадла. Але це не заважає богині постійно прибігати до хитрості, коли їй потрібно домогтися чого-небудь від Зевса, проти якого вона нічого не може зробити силою.

У боротьбі за Илион вона захищає своїм улюбленим ахейцам; ахейские міста Аргос, Микени, Спарта - її улюблені місцеперебування; троянцев вона ненавидить за суд Париса. Шлюб Гери із Зевсом, що мав спочатку стихійне значення - зв'язок між небом і землею, одержує потім відношення до цивільної установи шлюбу. Як єдина законна дружина на Олімпі, Гера - покровителька шлюбів і пологів. Їй були присвячені гранатне яблуко, символ шлюбної любові, і зозуля, вісниця весни, пори любові. Крім того, її птахами вважалися павич і ворона.

Головним місцем її культу був Аргос, де стояла її колосальна статуя, зроблена Поликлетом із золота й слоновой кістки, і де кожні п'ять років на честь її святкувалися так звані Гереи. Крім Аргоса, Гера ушановувалася також у Микенах, Коринфі, Спарті, Самосе, Платеях, Сикионе й інших містах. Мистецтво представляє Геру у вигляді високої, стрункої жінки, з величною поставою, зрілою красою, округленим особою, що носить важливе вираження, гарним чолом, густими волоссями, більшими, сильно розкритими "волячими" очами. Замечательнейшим зображенням її була згадана вище статуя Поликлета в Аргосе: отут Гера сиділа на престолі з короною на голові, із гранатним яблуком в одній руці, зі скіпетром в іншій; нагорі скіпетра - зозуля. Понад довгий хітон, що залишав непокритими тільки шию й руки, накинутий гиматий, оповитий навколо стана. У римській міфології Гере відповідає Юнона.