Епічний театр

Епічний театр

Англійський режисер, художник, теоретик театру Генрі Едуард Гордон Крег став останнім теоретиком і критиком, дослідником традиційного умовно-реалістичного театру й першим теоретиком театру філолофсько^-метафоричного (хоча ніколи, до речі сказати, не вживав саме цих термінів). Психологічний театр не викликав у нього глибокого інтересу, він не знав його, не почував його можливостей і тому не вгадав його прийдешнього розквіту. Думка Крега ступнула від театру минулого прямо до театру майбутнього.

Слідом за Крегом, через два-три десятиліття, з розгорнутою програмою філолофсько-метафоричного театру виступив Б. Брехт, що дав цьому мистецтву своє визначення, назвавши його мистецтвом очуждения або епічним театром. Не будемо зупинятися на термінологічних вишукуваннях, тим більше що всі терміни завжди взагалі досить умовні. Постараємося домовитися, що всі ці три назви містять якась тотожність, як всі вони, по суті, багато в чому продовжують, уточнюючи, розвиваючи, конкретизуючи теорію Г. Крега.

Бертольд Брехт став видатним теоретиком епічного театру, самим великим і самим послідовним. Віднесемо його теорію саме до розділів, присвяченим цьому мистецтву. Величезний інтерес представляє зіставлення поглядів Крега з концепцією театру Б. Брехта - разом вони утворять досить струнку теоретичну систему цього нового мистецтва.
Крег заронив іскру - багато хто захопилися його теорією сверхмарионетки. Мистецтво, що може піднятися над обмеженістю сиюминутности, оперувати категоріями високих узагальнень, стало жагучою мрією видатних театральних діячів століття. І в цьому змісті - рішення театром складних проблем - немає принципової різниці між теорією епічного театру Брехта й мрією Крега. Більше того, і тим і іншим у міркуваннях про майбутнє театру керувала та сама ідея пошуків об'єктивності, прагнення піти від «гипнозов вживания», як називав і Бертольд Брехт здатність рівною мірою викликати жаль до процесу й прогресивн і регресивному, бути провісником гуманізму й рупором мракобісся, інструментом для відкриття філософської істини й зображення «вульгарних насолод». Театр ляльок глибоко й зацікавлено відніс і до ідеї Крега й до теорії Брехта. Протягом століття створюється ряд колективів, які використовують ці погляди, формуючи дивні по своїх можливостях театри.

Бертольд Брехт був прав, коли говорила: «Тільки нова мета народжує нове мистецтво» Це нове мистецтво XX століття було породжено не без участі захоплення ляльками. Ідея Крега зовсім зненацька з'єднувалася з іншою ідеєю - побудови театру-трибуни, - за яку ратував Брехт.
«У стилістичному відношенні епічний театр не виявляє собою чого-небудь особливо нового, - писав Б. Брехт - Характерне для нього підкреслення моменту акторської гри й те, що він є театром подання, ріднить його з найдавнішим азіатським театром. Тенденції до повчання були властиві середньовічним містеріям, так само як класичному іспанському театру й театру єзуїтів.
Епічний театр не можна створювати всюди. Більшість великих націй у наші дні не схильне вирішувати свої проблеми на підмостках. Лондон, Париж, Токіо й Рим містять театри для зовсім інших цілей. Дотепер умови для виникнення епічного повчального театру існували лише в далеко не всіх місцях і досить недовго. У Берліні фашизм рішуче зупинив розвиток такого театру.
Крім певного технічного рівня епічний театр вимагає наявності могутнього руху в області громадського життя, ціль якого - збудити зацікавленість у вільному обговоренні життєвих питань, для того щоб надалі ці питання дозволити; рухами, що може захистити цю зацікавленість прошов всіх ворожих тенденцій.
Епічний театр - самий широкий і далеко, що йде досвід, створення великого сучасного театру, і цей театр повинен перебороти ті грандіозні перешкоди в області політики, філософії, науки, мистецтва, які стоять на шляху всіх живих сил».

Теорія й практика великого пролетарського письменника Б. Брехта нерозривні. Своїми п'єсами й роботою в театрі він домагався твердження ідей епічного театру, здатного розбудити широкий суспільний рух.
У Генрі Крега не було такої чіткої соціально-філософської позиції, яка була в Бертольда Брехта. Тим важливіше відзначити, що логіка критики буржуазного театру привела Крега й до критики буржуазного суспільства, він став одним з тих, хто підійшов до сатиричного осміяння норм буржуазного життя, уряду Англії в переломний період історії - 1917-1918 років.

У передмові до великого збірника «Театр ляльок закордонних країн», що вишли в СРСР в 1959 році, читаємо: «На початку 1956 року закордонну театральну печатку облетіла сенсаційна звістка, що видатний англійський режисер, художник і теоретик театру, що живе в останні роки в Ніцці, 84-літній Гордон Крег закінчив нову книгу - «Драма для безумців», у яку ввійшли триста шістдесят п'ять написаних їм п'єс для маріонеток з ескізами костюмів і декорацій, зроблених самим Крегом.
Це вже не перший обіг Крега до драматургії театру ляльок. В 1918 році у Флоренції, де він у ту пору очолював експериментальну театральну студію («Арена Гольдони»), Крег почав видання журналу «Маріонетка сьогодні», у якому під псевдонімом Том Фул (Том Дурень) опублікував п'ять п'єс для маріонеток. П'єса «Школа, або Не приймай на себе зобов'язань», що входить у цей цикл, цікавий не тільки як добуток широко відомого діяча закордонного театру, що зробив великий вплив на розвиток сучасного театрального мистецтва, але і як приклад політичної сатиричної мініатюри, написаної з урахуванням специфічних засобів лялькового театру й тим самим знову підтверджувальної вдячні можливості театру ляльок у цьому жанрі...

У своєрідній художній формі «Школа» наочно висміює психологію й «кодекс поводження» буржуазних державних діячів, що прагнуть у відповідальний історичний момент «ухилитися від відповідальності». Але скільки б ці діячі не намагалися закрити очі на дійсність, зштовхнувшись із нею, вони терплять такий же конфуз, який перетерплює вчитель у фіналі п'єси».

У нашій країні п'єса «Школа, або Не приймай на себе зобов'язань» була опублікована в перекладі з англійського И. М. Бархаша за редакцією К. И. Чуковського. Це гостра сатирична мініатюра політичного характеру.
П'єса метафорична. Учитель, учні й сама школа, де відбувається дію, - своєрідний відколок англійського суспільства. Учні задають питання. Подібно тому як це відбувається в англійському парламенті, учитель дає філістерські, ухильні відповіді. Він повчає: «Ви приходите сюди, щоб готуватися до виконання важкого завдання - жити в Англії. Я вже сказав: увиливать від обов'язків - от до чого зводиться борг англійця, його життя, його поводження в побуті». Говорячи про принципи життя, учитель пояснює: «Найбільш надійні наступні: мукати й запинатися, вічно коливатися, сумніватися, відповідати питанням на питання... Нема чого й говорити, що ніколи не слід давати прямої відповіді. Безмовна відповідь годиться в кожному разі, і чим більше ви ним користуєтеся, тим свіжої він стає».

Цивільна сміливість і гострота позиції Крега проявляються не тільки в тім, що боягузливий учитель тріпотить від «більшовицької небезпеки», від необхідності вирішувати сложнейшие політичні проблеми (у п'єсі згадується й «Комісія з розслідування хлібної панами», і моральний «кодекс» члена палати громад), але насамперед - у самому фіналі п'єси. Справа кінчається тим, що в клас уривається бик і «подібно урагану, розшпурює вчителя й учнів» (зрівняємо з фіналом кращих народних п'єс для театру ляльок, що кінчалися розправою з несправедливістю, мрією, що метафорично виражала надію на справедливість).

Так, логіка розвитку життя переконало й Крега, ще на зорі століття чистого мистецтва, що стояв на позиціях, що боротьба за справедливість идейно-естетических позицій є насамперед боротьба за чистоту суспільних ідеалів, ідеалів філолофсько-політичних.

Театр ляльок XX століття в його найбільш яскравих, високих і значних проявах зробив той же вибір, що й Генрі Крег. Кращих із професійної, естетической точки зору кукольников відрізняє зрілість і точність політичних позицій. Театр ляльок XX століття зумів зайняти гідне місце в боротьбі прогресивного людства за справедливість, високі моральні ідеали, довів, що й на новому етапі він невідривний від життя, її розвитку, від боротьби за прогрес
Актор з лялькою

костюм бетмана
Цей фантастичний персонаж з'явився порівняно недавно. Бетман прийшов до нас із екрана телевізора й зайняв міцне місце в серцях хлопчиськ і девченок, залишивши далеко за милим смішного Карлсона з його наївними чудесами й польотами на дах з вікна міської квартири.