Бакланів Григорій Якович (Фридман)

Дата народження - 11 вересня - 1923 Дата смерті - - Бакланів Григорій Якович (наст. фам. Фридман) (р. 11 вересня 1923, Воронеж), російський письменник, один з найбільш відомих прозаїків фронтового покоління, представників так званої військової («лейтенантської») прози, у чиїх добутках затверджувалася правда про Велику Вітчизняну війну Фронтова юність З інтелігентної сім'ї, рано осиротів. Здавши іспити за середню школу, восени 1941 пішов добровольцем на фронт.

Служив рядовим у гаубичному полицю, потім після закінчення артилерійського училища командував взводом керування артилерійської батареї, був важко поранений Перші повісті й «П'ядь землі» Після війни закінчив Літературний інститут ім. М. Горького.

Друкуватися початків в 1950, перші оповідання й нариси були присвячені післявоєнному колгоспному селу. В основі першої повісті «У Снігурах» (1954) - враження від численних поїздок по країні. У повісті «Південніше головного удару» (1957) Бакланів уперше звертається до фронтової юності, випливаючи, як і у всій наступній творчості, традиціям толстовського реалізму - психологічного й історичного.

У ній і особливо в повісті «П'ядь землі» (1959) війна з'являється такий, який була для воевавших на передньому краї із суворими фронтовими буднями. Ставши подією літературного життя, «П'ядь землі» піддалася нападкам офіціозної критики й викликала гостру дискусію про «лейтенантську літературу», «окопній правді», «дегероїзації», «ремаркизме», «абстрактному гуманізмі».

«Липень 41 року» Художнє дослідження моральних конфліктів і драматизм дії, властивій прозі Бакланова, яскраво виявилися в одній із кращих повістей «Мертві сорому не имут» (1961), де розповідається про людину, що, рятуючи своє життя, віддає товаришів, підставивши їх під згубний вогонь. У романі «Липень 41 року» (1964), осмислюючи причини важких поразок на початку війни, Бакланів бачить їх у масових репресіях, атмосфері страху й підозрілості, що панувала в довоєнні роки. Непомірно висока ціна, що була заплачена за перемогу, - лейтмотив повести «Навіки - дев'ятнадцятирічні» (1979; Державна премія СРСР, 1982), що стала реквіємом по скошеному війною молодому поколінню Добутку про колишніх фронтовиків і післявоєнний час У добутках, присвячених уже мирного часу, у центрі уваги Бакланова моральні проблеми й колізії, також зв'язані насамперед з колишніми фронтовиками, чия доля виявилася зіпсованої умовами, що розтлівають, тоталітарної системи. Казенне бездушшя зламало життя героя повести «Карпухин» (1965), у романі «Друзі» (1975), що перевіряються на дійсність духовна незалежність, талант і життєвий успіх героїв також виявляються підданими корозії. Духовна криза переживає герой повести «Менший серед братів» (1981), усвідомлюючи, що живе не урівень зі своєю фронтовою юністю. У повісті «Своя людина» (1990) і романі «...

І тоді приходять мародери» (1995) Бакланів продовжує досліджувати духовний стан суспільства, викликане вже новими соціальними й моральними процесами Нарисовець і драматург Бакланову належать дві книги закордонних нарисів: «Темп вічної погоні» (1971) і «Канада» (1976), він часто виступає як есеїст і автор спогадів, написаних у художньо-документальному жанрі. По його сценаріях знято вісім фільмів (частина з них екранізація його прозаїчних добутків), кращий - «Був місяць травень» (1970, режисер М. М.

Хуциевнаиболее значна драматургічна робота Бакланова - п'єса «Пристебніть ремені» (1975) - поставлена в Театрі на Таганку Ю. П.

Любимовим. В 1986-94 Бакланів очолював журнал «Прапор», що зіграв помітну роль у соціальному й моральному відновленні суспільства Спогаду й есе Л. И. Лазарєв зараз Модні готелі воронеж з більярд-клубом. Замовити Можна флешки під нанесення