Під дією планетних збурювань багато хто з астероїдів кочують із однієї групи в іншу. Можливі навіть їхні зіткнення із Землею. Подібні малі планети проходять поблизу Землі з різних її сторін і, на відміну від астероїдів головного пояса (які видні в смузі зодіакальних сузір'їв), вони проектуються у всілякі місця - аж до полюсів миру. Відповідно до оцінок, очікуване число всіх астероїдів з діаметром більше 1 км і з орбітами, що схрещуються з орбітою Землі, повинне перевищувати 1300. Ряд учених серйозно стурбовані небезпекою зіткнення великого астероїда із Землею. Так, по розрахунках NASA, для сучасної людини ймовірність умерти в результаті подібного зіткнення в 6.6 рази вище, ніж імовірність смерті в авіакатастрофі. Створено спеціальну службу спостереження за близькими малими планетами, розробляється комплекс програм запобігання їхнього зіткнення із Землею. У зв'язку із цим, хочеться поставити запитання супротивникам обліку астероїдів в астрології: чи значимо астрологически астероїд, що може буквально впасти нам на голів? Я думаю, ще як!
Особливої уваги астрологів удостоїлися малі планети, що зв'язують у своєму русі орбіти вищих планет з орбітами планет септенера. Це, насамперед, так звані Кентаври. Так називаються астероїди, що рухаються між орбітою Юпітера й поясом Койпера. В 1977 р. було відкрито перше подібне тіло - Хирон. В 1992 р. був виявлений другий кентавр - Фол, а в 1993 р. - третій, Несс. Зараз відомо майже полсотни; з них власні імена одержали, крім перерахованих, ще Асбол, Хилонома й Харикло (найбільший з відомих кентаврів з вірогідно обчисленою орбітою).
Назва цієї групи небесних тіл обумовлене тим, що перший такий об'єкт, Хирон, був названий на честь знаменитого мудрого кентавра з міфів Древньої Греції. Тому й інші об'єкти, що мають астрономічні характеристики, подібні з Хироном, також здебільшого одержали імена на честь міфічних кентаврів (що цікаво, Несс з'явився першим небесним тілом, назва для якого було запропоновано астрологами).
З кентаврами багато загального має група астероїдів з кометоподобними, дуже витягнутими орбітами, які також зв'язують орбіти видимих і невидимих планет, але в перигелії наближаються набагато ближче до Сонця, тоді як в афелії віддаляються на окраїни Сонячної системи. Перший об'єкт такого роду був відкритий в 1991 р. і одержав ім'я Дамокл. Він має період 40.7 року, у своєму русі проникає усередину орбіти Марса, проноситься мимо Землі, а потім летить за орбіту Урана. До січня 2003 р. було відомо 18 "дамоклианцев". Всі ці малі планети поєднує наявність витягнутої орбіти при відсутності кометної активності, їхні афелії перебувають за орбітою Сатурна, а перигелії - усередині орбіти Юпітера. Астрономи не знаходять їм місця у своїх астрономічних класифікаціях, просто включаючи їх у число "незвичайних малих планет". Але з астрологічної точки зору вони подібні до Дамоклу, з'єднуючи орбіти й, відповідно, астрологічні значення декількох більших планет. Тому цілком виправдано їхнє виділення в особливу Групу Дамокла.
Переходячи до Об'єктів пояса Койпера (сокр. KBO - від. англ. Kuiper Belt Object), відзначимо, що практично всі відомі транснептуновие планети належать до однієї із чотирьох груп. Саму більшу групу становлять об'єкти пояса Койпера, що рухаються по орбітах, близьким до кругового, і имеющие період обігу приблизно в 260-320 років. Об'єкти цієї групи називають "Кьюбиванами" (англ. cubewano, від позначення першого відкритого тіла, що належить до даної групи, - 1992 QB1). Їхній рух не контролюється резонансом з який-небудь із планет-гігантів. Самий великий КВО цієї групи, відомий до теперішнього часу, одночасно є й самим великим астероїдом у всій Сонячній системі. Це Кваоар, що має період в 284 року й діаметр не менш 1200 км. Усього до 2003 року відкрито близько 500 кьюбивано.
Другу групу становлять об'єкти, астрономічні характеристики яких подібні до характеристик Плутона: вони мають період обігу в 240 із зайвим років, і, подібно Плутону, їхній орбітальний рух перебуває в резонансі з рухом Нептуна з відношенням 2:3. До цієї групи, як ми вже говорили, належать приблизно 25% об'єктів пояса Койпера. Їх називають "плутино", тобто "плутончики" (англ. plutino). Насправді, їхні розміри не так вуж малі в порівнянні із Плутоном, і тому, як ми вже говорили, багато астрономів відмінюються вважати Плутон не самостійною великою планетою, а найбільшим з відкритих на сьогоднішній день об'єктів пояса Койпера. Самий яскравий плутино, відкритий до січня 2003 р., має діаметр приблизно в половину діаметра Плутона. Це вже згадуваний Иксион.
Порівняльні характеристики Плутона й Иксиона
