Архітектура європейських країн

 

Архітектура європейських країн

Прагнення до виявлення в сучасній архітектурі національних початків проступає не тільки в зовнішній характеристиці будівель, але й у спробах використовувати планувальні принципи будівництва минулого. Найцікавіший досвід був пророблений щодо цього архітектором О. Перре (див. вище), що очолив роботи по відбудові після війни великого французького порту Гавра. Тут Перре був створений найцікавіший ансамбль, що складається із численних кварталів, об'єднаних єдиною магістраллю. Всі будівлі були побудовані зі збірних залізобетонних конструкцій. Настільки широке використання збірного залізобетону значно полегшило й удешевило відбудовні роботи

Технічний прогрес, що мав місце в 1930-х роках, продовжував успішно розвиватися й у післявоєнний період. Багато чого в розробці нових типів залізобетонних конструкцій зробив, зокрема, італійський інженер-архітектор П. Не Рви (р. 1891). Їм були створені на основі принципу - міцність конструкції визначається насамперед її формою - різноманітні системи залізобетонних перекриттів мінімального перетину (складчасті склепіння й куполи товщиною в кілька сантиметрів при прольотах близько 100 м). Саме по такій системі Не Рви був побудований до Всесвітніх Олімпійських ігор 1960 року Малий палац спорту в Римі; його купол, гранично легкий і економічний, у той же час надзвичайно гарний і за своїм характером прекрасно відповідає спортивному призначенню спорудження

Великий інтерес в архітектурному й технічному відношеннях представляє Будинок ЮНЕСКО в Парижу, побудований в 1955-1957 роках по проекті групи архітекторів різних країн - М. Брайера (США), П.-Л. Не Рви (Італія) і Б. Зер-Фусса (Франція). Проект був схвалений радою, до складу якого входили найбільші архітектори - Л. Коста, В. Гроппиус, Ле Корбюзье й інші. У виконанні замовлень на опоряджувальні роботи взяли участь кращі будівельні фірми різних держав. Таким чином, Будинок ЮНЕСКО з'явився воістину «міжнародним дітищем», і його архітектура відбиває вищі досягнення сучасної західної архітектури

Будівля являє собою в плані три радіально спрямованих корпуси, що сходяться в одній крапці. Місця приєднання корпусів друг до друга закруглені, у такий спосіб з кожної із трьох сторін будівля сприймається у вигляді плавної поверхні, що изгибается, майже суцільно покритої склом і членованої на поверхи злегка виступаючими галереями. У корпусах розміщаються приміщення Секретаріату. До одному з корпусів приєднаний обсяг залу пленарних засідань. До будівлі примикають вільні ділянки, невеликий «японський сад» і стоянки автомашин

 

Вся будівля здійснена із залізобетону, алюмінію, пластмас, скла. Будівельники зробили все можливе для того, щоб підкреслити структуру й можливості самих будівельних матеріалів, і, насамперед, залізобетону. Спеціальна обробка поверхні залізобетону дозволила виявити його фактуру. Остання й використовується в чи якості не головного засобу архітектурного оздоблення приміщень

При будівництві Будинку ЮНЕСКО широко був притягнутий монументальний живопис і скульптура, кераміка, фотомонтаж. По розписі будівлі працювали П. Пикассо, К. Аппель, Р. Тамайо, над скульптурою - Г. Мур і інші художники. Добутку живопису й скульптури, поміщені тут, виконані майже ' цілком в абстракціоністські формах

Сучасна архітектура капіталістичних країн включає ряд різних плинів. Вона не була єдиної в 1920-х і 1930-х роках, не є такою й зараз. І все-таки, незважаючи на наявність різного розуміння багатьох питань, у творчій свідомості архітекторів всіх країн переважало й переважає прагнення до граничної простоти, функціональній виправданості й економічності композицій, до асиметричних і контрастних архітектурних рішень, до архітектурної виразності, досягнутої засобами самої конструкції, до використання нових прогресивних будівельних і лицювальних матеріалів. Однак специфічні умови капіталізму спонукують архітекторів у багатьох випадках ставати на шлях оригинальничания й формалізму - на догоду міркуванням конкуренції й реклами

Архітектура Заходу вживала численні спроби шляхом будівництва зняти або зм'якшити соціальні протиріччя капіталізму, але в жодному випадку вони не дали й не могли дати результату. Навіть самі більші будівельні заходи, проведені в буржуазних державах, були незначні в порівнянні з реальними потребами мільйонних мас населення. Капіталістичні міста виявляють різкий контраст між упорядженим, парадним центром і трущобными районами

Технічний прогрес в області будівництва привів до створення в країнах Заходу великої кількості цікавих споруджень, але він не міг бути використаний у широких масштабах. Самі прогресивні збірні залізобетонні конструкції не одержали великого поширення в капіталістичних країнах. Справді необмежені можливості відносно застосування нових зроблених сучасних конструкцій існують лише в країнах соціалізму, де архітектура придбала воістину всенародний характер

Історія образотворчого мистецтва. Посилання на www.nitpa.org - «Всесвітня спадщина літератури, історії, живопису» вітається.