Аналіз поетики Пастернаку «Тема з варіаціями»


 

Цикл "Тема з варіаціями" побудований за принципом музичних імпровізацій. На початку циклу позначена його тема: Пушкін і стихія. Звертання Пушкіна до моря сприймається автором як зустріч "вільної стихії з вільною стихією вірша". Символом глибини пушкінської поезії був для Пастернаку сфінкс, з яким поет почував "таємничий зв'язок". Пастернак звернувся до переломного моменту пушкінської біографії: до прощання поета з романтизмом молодості, з вірою всвободу.

В основі сюжету "Варіацій" лежали мотиви пушкінського вірша "До моря" і поеми "Цигани": Він сіл на камінь. Жодна Риса не видала волненья, З яким він поринув у чтенье Евангелья морського дна. Забором крався конокрад, Засмагою крився виноград, Клювали кисті горобці, Кивали безрукавки опудал... Автор почуває споріднення поета з одухотвореної їм природою, де "байдужів захід", "стриножений і сонний вітер" волок степ, а "мрійливий коник" вслухувався "в акцент дзвінків і мови". У циклі "Хвороба" мотиви "смерчу", "хуртовини", "холоднечі", "бурану" символізують післяреволюційну епоху: Залишок днів, залишок хуртовин, Призначених вежам у вісімнадцятому, Бушує, прядает навколо, Видать - не награлися насито. У той же час у віршах Пастернаку розкриваються цілющі якості природи: На світі немає туги такий, Яке сніг би не виліковував. Цикл "Розрив" складається з дев'яти частин і завершується прощанням з коханої: Я не тримаю.

Іди, благотвори. Ступай до інших. Уже написаний Вертер. А в наші дні й повітря пахне смертю: Відкрити вікно - що жили відчинити. "Вірш наскрізь монологично... Історія відносин героїв "договорена" до кінця й навіть із виходом у майбутнє, але набагато важливіше підсумок внутрішнього, світоглядного змісту.

Почуття невідворотності... і широта вільного погляду на життя сполучаються на трагедійному рівні", - пише В. Альфонсів, побачивши в цих віршах приклад вторгнення епохи в ліричну ситуацію Цикл "Я їх міг забути" містить вірші про дитинство, про момент зародження в людині творчого початку: Так починають. Року у два Від мамки рвуться в тьму мелодій, Щебечуть, свищуть, - а слова Є про третій рік. До поета приходить усвідомлення свого місця й значення в російської поезії: Нас мало.

Нас, може бути, троє (...) Ми були людьми. Ми епохи. Нас збило й мчить у каравані... Спочатку під "нас може бути троє" малися на увазі Маяковський, Асєєв і Пастернак. Пізніше в це коло "донецький, горючий і пекельних" поет включило й Цветаеву. Зміст нової поезії не відразу усвідомлюється сучасниками.

Пастернак порівнює вплив віршів на навколишній світ з "слідом вітру", що "живе в розмовах" дерев. Поезія представляється йому формою "сриванья масок" з речей, що наповнили Всесвіт ("Косих картин, що летять ливмя... "). Разючі по своїй класичній ясності й завершенности картини миру створені поетом у циклі "Ненудний сад": Весна, я з вулиці, де тополя здивована, Де далечінь лякається, де будинок упасти боїться, Де повітря синь, як вузлик з білизною У виписавшегося з лікарні.

У вірші "Поезія" звучать мотиви, оказавшиеся плідними для наступної творчості Пастернаку: Поезія, я буду клястися Тобою й скінчу, прохрипівши: ...Ти - літо з місцем у третьому класі, Ти - пригород, а не приспів.

Основною ідеєю книги "Теми й варіації" було переконання в тім, що мистецтво народжується із самої природи, що поезія те саме що стихії й часам року У серпні 1922 р. Пастернак із дружиною відбуває на пароплаві в Німеччину. Поет недовго пробув у Берліні, після повернення в Росію у вересні 1923 р. у нього народився син Євгеній